Постанова Донецький апеляційний суд № 234/19229/19

Єдиний унікальний номер 234/19229/19 Номер провадження 22-ц/804/374/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Новікової Г.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу №234/19229/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року (суддя Ткачова С.М.), в с т а н о в и в : 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона в місті Зугрес міста Харцизька Донецької області, яке на цей час є тимчасово окупованою територією, народила сина ОСОБА_3 . Після народження дитини їй було видано медичне свідоцтво про народження, а в подальшому свідоцтво про народження, яке не є дійсним, оскільки видано на тимчасово окупованій території. В Краматорському МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області їй було відмовлено у видачі свідоцтва про народження дитини українського зразку, оскільки для підтвердження факту народження дитини пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті». Просила суд встановити факт народження нею дитини ОСОБА_3 в м. Зургес міста Харцизька Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, запис про батька дитини здійснити відповідно до ч.1 ст. 135 СК України та зазначити ОСОБА_5 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини відмовлено. З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт народження нею дитини ОСОБА_3 в м. Зургес міста Харцизька Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, запис про батька дитини здійснити відповідно до ч.1 ст. 135 СК України та зазначити ОСОБА_5 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, також справа розглянута без повідомлення сторін з порушенням строку призначення справи. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що надані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження факту народження дитини, оскільки є недійсними та не створюють правових наслідків, посилаючись на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», але при цьому суд наполягав на наданні оригіналів документів, які могли бути видані лише на окупованій території. Також, суд першої інстанції посилається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої як виняток можуть братися до уваги судом документи, видані органами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України. Заінтересованою особою відзив на апеляційну скаргу не надано. Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника. Представник заінтересованої особи Краматорського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав лист, згідно якого просить справу розглянути за відсутності представника. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5-6). Згідно довідки перинатального центру м. Макіївка № 760/04 від 14 червня 2019 року ОСОБА_1 знаходилась у вказаному перинатальному центрі з 20 травня 2019 року по 12 червня 2019 року, вагітність 38 тижнів, пологи 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину хлопчика вагою 3200 г, зростом 51 см (а.с.2). Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає за наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту народження дитини суд першої інстанції виходив з того, що надані заявницею докази народження дитини не доводять обставини, на які вона посилається, будь-яких інших належних та допустимих доказів на обґрунтування заяви про встановлення факту народження дитини не надано. З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, до нього суд дійшов неповно з`ясувавши обставини справи та порушивши норми процесуального права. Згідно із частиною 1 статті 291 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 291 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України. Згідно із частиною 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року № 1680-VII та постанови Верховної Ради України № 252-VIII від 17 березня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року. Враховуючи те, що норми статті 317 ЦПК України спрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, на якій не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану України, для застосування цієї норми тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей слід вважати населені пункти, визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085. Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади (у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану) тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких відноситься місто Зугрес міста Харцизьк Донецької області, де постійно проживає заявниця і місто Макіївка Донецької області, де в пологовому будинку вона народила дитину. Згідно з п/п 1 пункту 1, пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції № 1351/5 від 28 липня 2015 року) доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, а саме: Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області в містах Зугрес та Макіївка тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено, зокрема, проведення державної реєстрації актів цивільного стану. Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території. Згідно із частиною 1 статті 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_1 народжена в закладі охорони здоров`я. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 глави 1 «Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження» розділу III «Державна реєстрація окремих актів цивільного стану» Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року № 814/5, від 06 червня 2013 року № 1113/5), підставами для проведення державної реєстрації народження дитини, яка народжена в закладі охорони здоров`я, є медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Заявниця ОСОБА_1 надати органу державної реєстрації актів цивільного стану медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, не має можливості, оскільки постійно проживає в місті Зугресі міста Харцизьку Донецької області, яке знаходиться на території, на якій органи державної влади України з лютого 2015 року не здійснюють свої повноваження. Крім цього, в місті Макіївці, де народилася дитина, органи державної влади не здійснюють свої повноваження, що фактично і зумовлює необхідність застосування передбаченого статтею 317 ЦПК України порядку встановлення факту народження. Встановлення даного факту заявниці необхідно для державної реєстрації народження дитини. На підтвердження факту народження дитини заявницею надано довідку перинатального центру м. Макіївка № 760/04 від 14 червня 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 знаходилась у вказаному перинатальному центрі з 20 травня 2019 року по 12 червня 2019 року, вагітність 38 тижнів, пологи 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину хлопчика вагою 3200 г, зростом 51 см (а.с.2). Відповідно до листа Краматорського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06 листопада 2019 року № 16.13-31/1-1292 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації народження нею дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , через те, що нею для підтвердження факту народження надано ксерокопію свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 02 липня 2019 року, видану адміністрацією міста Зугреса міста Харцизька донецької народної республіки, яка видана на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України, зокрема, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Суд першої інстанції ці вимоги процесуального закону не виконав та дійшов передчасного висновку про недоведеність факту народження дитини. Той факт, що дитина, яку ОСОБА_1 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 , є живою, підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_1 , яке видано органами окупаційної влади, а саме, адміністрацією міста Зугреса міста Харцизька донецької народної республіки 02 липня 2019 року (а.с.7). Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, але який регулює подібні за змістом відносини, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Отже, як медична довідка перинатального центру про народження дитини, так і свідоцтво про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , яке видано органами окупаційної влади, є недійсними та не створюють правових наслідків. Проте, відхиляючи надану заявницею медичну довідку про народження, яка видана закладом охорони здоров`я на території, яка є окупованою, та не має відповідних реквізитів та печатки медичного закладу України, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі; згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд першої інстанції не взяв до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Cyprus v. Turkey», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України. Відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд не врахував, що встановлення факту народження дитини необхідно заявниці для реєстрації народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримання свідоцтва про народження дитини, з метою забезпечення прав та інтересів дитини, яка є громадянином України, але народилася на території, яка є тимчасово окупованою. Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права є обґрунтованими. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що заявниця, як мати дитини, має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту народження дитини. Досліджені судом докази у їх сукупності підтверджують факт народження заявницею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі. Дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об`єктивні перешкоди. Встановлення факту народження дитини породжує юридичні наслідки - надасть можливість громадянці України ОСОБА_1 отримати в державному органі України свідоцтво про народження її сина. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та її дитина, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території. Відповідно до частини 2 статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження дитини задовольнити. Встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Зугрес міста Харцизька Донецької області, батьком якої є відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_5 . Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 березня 2020 року Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич Г.В. Новікова