Окрема думка Велика Палата ВС № 908/3736/15

Окрема думка на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 березня 2020 року суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Кібенко О. Р., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю. Справа № 908/3736/15 Провадження № 12-12гс20

1. У червні 2015 року компанія JUDSON TRADING LIMITED (Джадсон Трейдінг Лімітед, далі - компанія JTL) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - АТ «ЗАлК») про стягнення заборгованості за договором позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25 листопада 2009 року у розмірі 39 154 924,11 дол. США, що еквівалентно 835 141 406,20 грн, з підстав неналежного виконання його умов у частині повернення отриманих від позивача грошових коштів та сплати відсотків за користування ними.

2. Господарський суд Запорізької області рішенням від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовив. Рішення мотивували існуванням обмежувальних заходів (санкцій), застосованих до позивача Законом України «Про санкції» та пунктом 230 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018 (далі - рішення РНБО від 02 травня 2018 року), що унеможливлює стягнення з відповідача цих грошових коштів.

3. У грудні 2019 року компанія JTL звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивувала безпідставним незастосуванням судами попередніх інстанцій положень постанови Правління НБУ від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», неправильним застосуванням норм статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини першої статті 317, частини другої статті 321 Цивільного кодексу України та порушенням приписів статей 2, 5, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також указала, що суди не зазначили правової норми, яка б унеможливила судовий захист порушеного права щодо повернення наданої позики та сплати відсотків за її користування під час дії санкцій.

4. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Запорізької області просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, тоді як Компанія VELBAY HOLDINGS LIMITED (Велбей Холдінгс Лімітед) у своєму відзиві просила задовольнити касаційну скаргу.

5. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За висновками колегії виключна правова проблема полягає у тому, що на цей час лише формується судова практика з питань застосування Закону України «Про санкції» до правовідносин з виконання господарських зобов`язань, сторонами у яких є особи, зазначені у додатку 2 до рішення РНБО від 02 травня 2018 року. Зазначила, що ці питання можуть виникнути у невизначеній кількості справ; механізм реалізації застосованих санкцій відсутній до правовідносин з виконання господарських зобов`язань, як наслідок невизначеним є питання, чи може бути застосування до особи санкцій підставою для зупинення, відстрочення або припинення виконання зобов`язання іншою стороною.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 березня 2020 року повернула цю справу для розгляду колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, посилаючись на відсутність виключної правової проблеми з цього питання, наголошувала на можливості вирішення її Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом. Послалася на те, що аналогічну позицію Велика Палата Верховного Суду вже викладала в ухвалі від 13 листопада 2019 року, повертаючи на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/774/18 (провадження № 12-195гс19) разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МіГ» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2019 року.

7. З наведеним висновками погодитися не можна з огляду на таке.

8. Судова практика по такій категорії справ сьогодні тільки формується. При цьому виникає низка питань, на які немає однозначних відповідей, зокрема: - чи може вважатись запровадження державою санкцій до сторони господарського зобов`язання форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у випадку відсутності дій контрагента з фіксації наявності таких форс-мажорних обставин; - чи є передчасним звернення такої сторони господарського зобов`язання до суду під час існування вказаних форс-мажорних обставин та/або під час дії Закону України «Про санкції» (у такому разі виникає питання щодо перебігу позовної давності за такими вимогами); - чи може відмова позивачеві у задоволенні позову по суті із посиланням на Закон України «Про санкції» бути перешкодою для повторного звернення цієї особи до суду з тими самими вимогами до того самого відповідача у випадку припинення дії санкцій, які відповідно до Закону України «Про санкції» мають тимчасовий характер; - якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, але позов не буде задоволений з посиланням виключно на Закон України «Про санкції», то незрозумілими з процесуальної точки зору є подальші дії позивача, адже спірною вбачається необхідність повторного звернення особи з тим самим позовом щодо судового розгляду. Це призведе до того, що суд заново буде розглядати спір між тими самими особами, з тими самими підставами і предметом спору, що вже був вирішений судом.

9. Таким чином, є незрозумілим і невизначеним питання про застосування Закону України «Про санкції» у цій справі, де з вимогами щодо стягнення коштів звертається особа, до якої застосовано санкції, тобто суд має відмовити у такому стягненні з посиланням на Закон України «Про санкції» (при наявності підстав для задоволення позову), чи рішення має бути ухвалене на користь позивача, але не повинно виконуватися в добровільному чи примусовому порядку.

10. З огляду на викладене вище, враховуючи значний суспільний інтерес, економічні інтереси України та широкого кола фізичних та юридичних осіб, які можуть постраждати через зазначену правову невизначеність, Великій Палаті Верховного Суду слід було прийняти до розгляду справу № 908/3736/15. Судді О. Р. Кібенко С.В. Бакуліна Ю.Л. Власов Л.І. Рогач В.Ю. Уркевич