Постанова 4857 № 154/1141/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 154/1141/19 пров. № СК-857/7515/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьк Комарук Юлії Михайлівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,- суддя (судді) в суді першої інстанції Каліщук А.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 19 червня 2019 року, В С Т А Н О В И В: 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьк Комарук Юлії Михайлівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 021105 від 23 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі визнати незаконною та скасувати; провадження по адміністративній справі закрити. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 березня 2019 року керуючи автодорогою Н-22 сполученням Устилуг-Луцьк-Рівне транспортним засобом марки «Рено Логан» д.р.н. НОМЕР_1 , поза населеним пунктом м. Устилуг, Володимир-Волинський район, Волинська область, не перевищував дозволеної максимальної швидкості руху у населеному пункті. Відповідно до дорожніх знаків та генерального плану м. Устилуг, Володимир-Волинського району, Волинської області, відрізок дороги, на якому здійснювали контроль швидкості працівники поліції та де зупинили його транспортний засіб, знаходиться поза межами населеного пункту м. Устилуг. Вказує, що рухався зі швидкістю 77 км/год, але швидкість почав збільшувати як тільки виїхав за межі населеного пункту, а в м. Устилуг рухався з дозволеною максимальною швидкістю. Як наслідок, був зупинений працівниками поліції безпідставно, а тому накладення на нього адміністративного стягнення за керування транспортним засобом без посвідчення водія також є неправомірним. Крім того зазначає, що в цей момент керував транспортним засобом для усунення небезпеки, яка загрожувала громадському порядку та власності громадян, оскільки виконуючи службові обов`язки терміново змушений був перевірити інформацію про загоряння сухої трави в с. Тростянка Володимир-Волинського району Волинської області для залучення засобів гасіння пожежі про, що повідомляв інспектору поліції, однак вказані доводи нею були проігноровані та винесено постанову про накладення штрафу. Також, на його вимогу відповідачем не надано будь-яких доказів перевищення ним швидкості саме в населеному пункті м. Устилуг, не зазначено ділянки дороги де вчинене порушення. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову серії НК № 021105 від 23 березня 2019 року, винесену поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Комарук Юлією Михайлівною, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, достатні, достовірні докази, що позивач порушив п.12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП зафіксовано приладом TruCamLTI 20/20, однак такий запис не зберігся з технічних причин. А вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не підтверджено жодними доказами, оскільки сам факт фіксації приладом TruCamLI швидкості руху 77 км/год без відео чи фото фіксації не є доказом перевищення швидкості руху у населеному пункті саме позивачем. Вказує, що у відповідача не було законних підстав вимагати пред`явлення для перевірки документів, що визначені у п.2.1 ПДР України, так як не доведено факту порушення позивачем ПДР. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та слідує з постанови серії НК №021105 від 23 березня 2019 року, відповідач притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він 23 березня 2019 року керував транспортним засобом марки «Рено Логан» д.р.н. НОМЕР_1 в м. Устилуг, Володимир-Волинського району, Волинської області із перевищенням дозволеної максимальної швидкості руху у населеному пункті та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 12.4 та п. 2.1 (а) ПДР України. Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження. Однак, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського № 20190323193114000491 від 23 березня 2019 року не вбачається здійснення позивачем порушення п.12.4 ПДР України. В зв`язку із недоведеністю відповідачем порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення в цій частині. Разом з тим, з оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив п.2.1.ПДР України, а саме не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, за що його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно із п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.п. а п. 2.4 ПДР України). Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 164/2068/17. Згідно із ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Пунктом 10 розділу ІІІ тієї ж Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили(ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України). На підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського №20190323193114000491 від 23 березня 2019 року. З вищевказаного відеозапису із нагрудної камери поліцейського встановлено, що початок відеозапису ведеться із місця де був зупинений автомобіль ОСОБА_1 та де несли службу працівники поліції та проводили вимірювання швидкості. На відеозаписі зафіксовано факт непред`явлення позивачем на вимогу патрульного поліцейського посвідчення водія, а зазначено, що зараз вказане посвідчення підвезуть. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу визначений в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано. Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки поліцейський мав право вимагати надання посвідчення водія від позивача для його перевірки, а позивач не пред`явив посвідчення водія на таку вимогу, то останнього правомірно притягнено до адміністративної відповідальності за порушення правил ПДР України, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП. Суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не звернув увагу на наявність долученої до матеріалів справи запису нагрудного відео реєстратора, який підтверджує факт відмови позивача надавати посвідчення водія на вимогу поліцейського, в зв`язку із чим прийшов до невірного висновку про недоведеність вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оскільки при винесені оскаржуваної постанови відповідачем застосовані норми ст. 36 КУпАП, якою визначене, що при декількох правопорушеннях стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, то розмір штрафу 425 грн, передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП, залишається незмінним. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 021105 від 23 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі слід скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 червня 2019 року у справі № 154/1141/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову серії НК № 021105 від 23 березня 2019 року винесену поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Комарук Юлією Михайлівною в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити. Постанову серії НК № 021105 від 23 березня 2019 року винесену поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Комарук Юлією Михайлівною в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - залишити без змін. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 31 березня 2020 року.