Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 212/7314/19(2-а/212/6/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 212/7314/19(2-а/212/6/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.01.2020 (головуючий суддя Ваврушак Н.М., повний текст складено 23.01.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ященка Ігоря Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу та закрити провадження у справі. Позов обґрунтовано тим, що 19.08.2019 року о 11:58:00 год. при керуванні транспортним засобом - марки Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , він «нібито» рухався зі швидкістю 91 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) порушення швидкісного режиму в населених пунктах, при дозволеній швидкості не більше 50 км/год. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1435227 від 19.08.2019, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Позивач вказує на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про Національну поліцію» вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото - та відеофіксації, але не в автоматичному, а в ручному режимі. Відповідачем не дотримана процедура розгляду справи при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Винесення оскаржуваної постанови свідчить про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було встановлено дійсних обставин справи, не було враховано пом`якшуючих і обтяжуючих відповідальність обставин та інших обставин, що мають значення для справи, не відбиралися пояснення та не розглядалися клопотання, Позивачу також не були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є суттєвим порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.01.2020 позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1435227 від 19.08.2019, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладання штрафу у розмірі 255грн. визнано незаконною та скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрито. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем не проведено відкритий розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотриманням прав порушника на правову допомогу, подачу доказів, не зібрано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що правопорушення зафіксоване на сертифікований пристрій TruCam, який є засобом вимірювальної техніки, а не засобом фото-або відеофіксації. На адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, постановою інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП України Ященком І.М. серії ЕАВ № 1435227 від 19.08.2019, року на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу у сумі 255грн. Відповідно до змісту постанови, водій ОСОБА_1 керував транспортним марки Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 91 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) порушення швидкісного режиму в населених пунктах, при дозволеній швидкості не більше 50 км/год. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми КУПАП, Закону України про «Національну поліцію», норми Правил дорожнього руху України. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. При цьому, порушення суб`єктом владних повноважень зазначених меж, як наслідок тягнуть визнання протиправними дій та рішень суб`єкта владних повноважень. В силу ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20-ть кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: - чи було вчинено адміністративне правопорушення, - чи винна дана особа в його вчиненні, - чи підлягає вона адміністративній відповідальності, - чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, - чи заподіяно майнову шкоду, - чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, - а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень мають бути подані відповідні докази. Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Вказана норма зазначає, що саме суб`єкт владних повноважень має доводити правомірність своїх дій/рішень; саме суб`єкт владних повноважень має надати докази, які підтверджують правильність прийняття ним рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем винесено щодо позивача постанову про адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 1 КУпАП від 19.08.2019 Серії ЕАВ № 143522, а саме накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення водієм п. 12.4. ПДР. Як доказ вчиненого правопорушення до матеріалів справи надано диск з відеозаписами та фото (а.с. 42). Досліджуючи вказаний диск, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказний диск містить відеозапис з пристрою TruCam на якому зафіксовано, що автомобіль темного кольору рухається зі швидкістю 91км/г, подія зафіксована 19.08.2019 о 11.54.39 (відеозапис також містить фото зі стоп-кадром: автомобіль темного кольору (державний номер автомобіля не можливо встановити). Досліджуючи даний відеозапис встановлено, що пристрій TruCam, яким зафіксовано подію, зазначений в постанові про притягнення особи до відповідальності, отже такий відеозапис можна визнати належним доказом. Водночас, досліджуючи даний доказ, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за допомогою даного доказу не можливо встановити який саме транспортний засіб перевищив швидкісний рух. Отже даний відеозапис, здійснений за допомогою пристрою TruCam, не підтверджує вчинення правопорушення позивачем, оскільки надає підстави для сумнівів що вказане правопорушення вчинене саме позивачем. Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують вчинення позивачем правопорушення. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови про накладення адміністративного стягнення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Зокрема, в силу ст. 283 КУПАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім визначених частиною 2 статті 283 КУпАП, зокрема, повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Однак, посилання в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності на здійснення фіксації за допомогою пристрою TruCam та відеозапис правопорушення, не надають можливості встановити номерний знак зафіксованого транспортного засобу, що усуває можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки відеозапис, здійснений за допомогою пристрою TruCam, не зафіксував номерний знак транспортного засобу. Виходячи з викладеного можна дійти висновку, що суб`єкт владних повноважень діяв не у відповідності до норм КУПАП. Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна. Натомість, долучений до матеріалів справи відеозапис не може вважатись належними та допустимими доказом, тому залишається сумнів та недоведеність щодо вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Оскільки не доведена вина особи на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення відповідачем. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Отже, суб`єктом владних повноважень не підтверджено факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи, що обов`язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Рішенням суду права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку. З огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.01.2020 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова