Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/762/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/186/20 Єдиний унікальний № 336/762/20 Головуючий в 1-й інстанції - Дацюк О.І. Категорія - ст. 122-4 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року у відношенні ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 22 січня 2020 року приблизно о 13.20 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вул. Авраменка біля будинку №4 у м. Запоріжжя не переконався у тому, що це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_2 , після чого продовжив рух та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до однобокої та формальної оцінки фактів та документів судом першої інстанції. Зауважує, що ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його на лікарняному та направленням на госпіталізацію, на підтвердження чого було надано копію листка непрацездатності та направлення на госпіталізацію, в якому було зазначено, що йому необхідно прибути до Запорізького обласного клінічного онкодиспансеру 21 лютого 2020 року, орієнтовна дата проведення хірургічної операції 24 лютого 2020 року. Також зауважує, що він отримав судову повістку на судове засідання по справі № 336/762/20 призначене на 09-00 годину 21 лютого 2020 року, а судову повістку на 24 лютого 2020 року він не отримував, вважає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи, який відбувся 24 лютого 2020 року та був проведений у його відсутність. Всупереч приписів законодавства та з порушення його прав суд першої інстанції, розглянув справу у першому судовому засіданні, порушивши його право на захист, не давши змоги надати пояснення стосовно вчиненого правопорушення, заявити клопотання про виклик свідків тощо. З`явитись в судове засідання він не міг, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в Запорізькому обласному клінічному онкодиспансері з 21 лютого 2020 р. до 04 лютого 2020 p., що підтверджується листком непрацездатності серії АДУ № 686423, та виписним епікризом (копії додаються). Також зауважує, що умислу на залишення на місця ДТП він не мав, оскільки, в зв`язку із тим, що в той час коли сталася дана ДТП, він вийшовши з прийому лікаря за місцем мешкання, та поспішав до Запорізького обласного клінічного онкодиспансеру, для проведення сеансу променевої терапії (що підтверджується довідкою лікаря з променевої терапії ОСОБА_3 , в якій зазначено, що він 22 січня 2020 року о 14-00 годині, перебував на тринадцятому сеансі променевої терапії), та перебуваючи в нервовому напруженні, не помітив, що допустив зіткнення з іншим автомобілем, яке до речі було незначним. Вже потім зрозумівши, що спричинив зіткнення при виїзді з парковки біля поліклініки, повернувся до місця ДТП та звернувся до страховика, з повідомленням про настання страхового випадку, та до органів поліції для оформлення ДТП, тобто добровільно вжив заходів для усунення правопорушення. Зауважує, що дане правопорушення не потягло за собою значних та безповоротних негативних наслідків, не вплинуло негативно на безпеку дорожнього руху, оскільки зіткнення сталося на прилеглій території, та не спричинило суттєвих пошкоджень автомобілів, майнова шкода потерпілому відшкодована страховою компанією. Просить постанову суду скасувати, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Що стосується доводів апелянта щодо порушення вимог ст. 268 КК України, оскільки розгляд справи відбувся за його відсутності, то вони є не обґрунтованими та не заслуговують на увагу з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, направив до суду заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні та має направлення для госпіталізації з метою проведення операції, призначеної орієнтовно на 24.04.2020 року. Водночас у відповідності до наданої копії листка непрацездатності ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 07 по 17.02.2020 року, будь-яких відомостей про те, що станом на 24.02.2020 року він продовжує лікування, а рівно і того, що на 24.02.2020 року йому призначено операцію суду не надано. За таких обставин, суд вважав, що ОСОБА_1 не доведено поважності причин неявки до суду. У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи, що брати участь в судових засіданнях та надавати пояснення є правом особи, яким вона вільна розпоряджатись самостійно. До речі, його доводи про те, що він не отримував судову повістку на судове засідання на 24 лютого 2020 року, є також необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на а.с. 19 міститься довідка, згідно якої СМС-повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду в адміністративній справі на 24.02.2020 року на 9 годину сформовано 21.02.2020 року одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_3 , є звіт про доставку 21.02.2020 року о 10 годині 33 хвилині., з чого вбачається, що ОСОБА_1 викликався до суду на 24.02.2020 року належним чином. З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийшов до такого висновку, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, бо вказані порушення не є істотними та такими, що впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки вони в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, бо на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, крім того, судом досліджено всі докази по справі та їм надана належна оцінка. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є доведеною. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 271971 від 23.01.2020 року, ОСОБА_1 , 22.01.2020 року о 13 годині 20 хвилин в м. Запоріжжі, вул. Авраменко, 4, керуючи т.з. ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 став учасником ДТП, після чого місце пригоди покинув. Обставини правопорушення також підтверджуються схемою ДТП, письмовими поясненнями водіїв, фотознімками. Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди. Всупереч вимогам ПДР ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди покинув місце пригоди. Потерпілий ОСОБА_2 під час розгляду справи пояснив, що 22.01.2020 року припаркував свій автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вул. Авраменка біля будинку №4 у м. Запоріжжя. Поруч з його автомобілем стояв автомобіль ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Коли ОСОБА_2 вде вийшов з медичного закладу, який розташований за цією адресою, то побачив як автомобіль ЗАЗ Lanos розпочав рух та зачепив автомобіль ОСОБА_2 . Сам ОСОБА_2 та інші водії кричали ОСОБА_1 , щоб останній зупинився, потерпілий впевнений, що ОСОБА_1 чув їх вигуки, але, ігноруючи їх вимоги, прискорився та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Аналізуючи відповідно до ст. 252 КУпАП наведені вище докази та надаючи їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що умислу на залишення місця ДТП він не мав, оскільки в той час коли сталася дана ДТП, він поспішав до Запорізького обласного клінічного онкодиспансеру, для проведення сеансу променевої терапії (що підтверджується довідкою лікаря з променевої терапії ОСОБА_3 , в якій зазначено, що він 22 січня 2020 року о 14-00 годині перебував на тринадцятому сеансі променевої терапії), та перебуваючи в нервовому напруженні, не помітив, що допустив зіткнення з іншим автомобілем, яке до речі було незначним, вже потім зрозумівши, що спричинив зіткнення при виїзді з парковки біля поліклініки, повернувся до місця ДТП та звернувся до страховика, з повідомленням про настання страхового випадку, та до органів поліції для оформлення ДТП, тобто добровільно вжив заходів для усунення правопорушення. Крім того, як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному центрі «Запорізький регіональний протипухлинний центр» в період з 21.02.2020 року по 04.03.2020 року, згідно виписного епікризу 25.02.2020 року був прооперований. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що дане правопорушення не потягло за собою значних та безповоротних негативних наслідків, не вплинуло негативно на безпеку дорожнього руху, оскільки зіткнення сталося на прилеглій території, та не спричинило суттєвих пошкоджень автомобілів, зі слів правопорушника майнова шкода потерпілому відшкодована страховою компанією, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 не пред`являв претензій майнового характеру. Згідно положень статті 22 КУпАП, малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. В силу даної норми, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Вищенаведена сукупність фактів та обставин вчиненого правопорушення, мотиви його вчинення, а також сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та даних про особу винного, його стан здоров`я, на переконання суду свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, а тому, за такої сукупності обставин, які суд відносить виключно до пом`якшуючих, вбачається достатньо підстав для звільнення останнього від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. Враховуючи вищенаведене, приймаючи рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити вказану скаргу частково; скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі ст. 22 КупАП у зв`язку з його звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Керуючись ст. ст. 22, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 336/762/20