Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/2896/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/424/20 Єдиний унікальний № 310/2896/20 Головуючий в 1-й інстанції Черткова Н.І. Категорія - ст. 91 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянську Запорізької області, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 153 гривні. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 03.04.2020 року о 23 год. 20 хв. на Азовському морі в м. Бердянську в затоці на території Приазовського національного природного парку, в районі готелю «Титан», за інформацією співробітників ДПСУ було встановлено факт порушення режиму зони регульованої рекреації громадянином ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснили незаконне вилучення з води знаряддя лову ятер 1 од., який належить іншим особам та водні біоресурси в цьому знарядді піленгас (2 шт.), креветка (6465 шт.), що є забороненим, чим порушив ст.ст. 21, 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», п.4.3.4 Положення про «Приазовський національний природний парк» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 91 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає зазначену постанову необґрунтованою та незаконно. Зауважує, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП справу розглянуто в його відсутність. Суд в своїй постанові не навів достатніх обґрунтованих висновків про порушення ним ст. ст. 21,24 Закону України «Про природний заповідний фонд України», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п. 4.3.2 положення «Про приазовський національний природний парк», а також п. 3.13 режиму використання водних біоресурсів та рух плавзасобів в межах порту. Судом не взята до уваги позиція ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що засоби лову, а саме ятер (риболовна сітка) вони виявили випадково та виймали їх з води лиману з метою захистити людей від можливого потрапляння до них. Побачивши в сітці рибу та креветку, вони намагалися її випустити до водойому, але в цей час були затримані співробітниками кордонної служби, які в свою чергу викликали інспекторів з охорони Приізовського національного природного парку, які не розібравшись склали протокол. Мотивуючи свій висновок про його винність в скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обмежився однією фразою, про те, що вина ОСОБА_1 підтверджена письмовими матеріалами справи і все, не врахувавши навіть те, що вони в цей час рятували ОСОБА_3 , яки заплутався в цій сітці. Також зауважує, що ніякими документами та доказами не підтверджений матеріальний збиток в сумі 9473 грн. Також зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказана територія, на якій його було затримано дійсно відноситься до земель природно-заповідного фонду «Приазовського національного природного парку». Також зауважує, що в порушення вимог ст. 256 КУпАП інспектором не вказано місце складання адміністративного протоколу, відсутні свідки правопорушення, та інші докази того, що населенню належним чином повідомлено, що прохід на дану територію є забороненим. Просить постанову суду скасувати. Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. На підставі ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Перегляд справи апеляційним судом призначався двічі: на 23.06.2020 року та на 17.07.2020 року, ОСОБА_1 в судове засідання 23.06.2020 року та 17.07.2020 року викликався та повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на його ім`я: на 23.06.2020 року вручено особисто міститься підпис Мутовчі та дата 18.06.2020 року, на 17.07.2020 року міститься підпис ОСОБА_6 та дата 27.06.2020 року, в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань або заяв про відкладення справи від нього до суду не надійшло. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення ОСОБА_6 щодо слухання справи, апеляційній перегляд справи щодо ОСОБА_6 проводиться за його відсутності. Доводи апелянта щодо порушення вимог ст. 268 КК України, оскільки розгляд справи відбувся за його відсутності, є не обґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи у судове засідання на 20 травня 2020 року ОСОБА_1 , був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9) про виклик в судове засідання на 20.05.2020 року, міститься підпис «Мутовчи» та дата 06.05.2020 року. З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийшов до такого висновку, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, бо вказані порушення не є істотними та такими, що впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки вони в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, бо на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративна відповідальність за ст. 91 КУпАП настає у разі здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 03.04.2020 року о 23 год. 20 хв. на Азовському морі в м. Бердянську в затоці на території Приазовського національного природного парку, в районі готелю «Титан», за інформацією співробітників ДПСУ було встановлено факт порушення режиму зони регульованої рекреації громадянином ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснили незаконне вилучення з води знаряддя лову ятер 1 од., який належить іншим особам та водні біоресурси в цьому знарядді піленгас (2 шт.), креветка (6465 шт.), що є забороненим, чим порушив ст.ст. 21, 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», п.4.3.4 Положення про «Приазовський національний природний парк» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідальність за ст. ст. 91 КУпАП. Що стосується доводів апелянта з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази його провини, а суд першої інстанції не дослідив матеріали справи; ніякими документами та доказами не підтверджений матеріальний збиток в сумі 9473 грн.; в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказана територія, на якій його було затримано дійсно відноситься до земель природно-заповідного фонду «Приазовського національного природного парку»; в порушення вимог ст. 256 КУпАП інспектором не вказано місце складання адміністративного протоколу, відсутні свідки правопорушення; інші докази того, що населенню належним чином повідомлено, що прохід на дану територію є забороненим, є не обґрунтованими та заслуговують на увагу з огляду на наступне. Незважаючи на невизнання вини самим ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, висновки суду щодо наявності його провини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими. Так вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000115 від 03.04.2020 року (а.с. 1); поясненнями ОСОБА_6 (а.с. 2); картою схемою місця вчинення правопорушення (а.с.3); додатком 8 до Порядку (режиму) використання водних біоресурсів та пересування плавзасобів в межах парку (а.с.4). Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються як протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, так і іншими документами. Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів у справі з приводу його винності, є голослівними та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки будучи своєчасно попередженим про час та місце слухання справи 20 травня 2020 року (за 14 днів) згідно рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки, відповідно до ст. 268 КУпАП, ніяких доказів, які б спростовували протокол про адміністративне правопорушення, до районного суду не подав. З вказаного вбачається, що суд першої інстанції дав правильну оцінку всім наявним доказам, та належним чином мотивував у постанові свої висновки, які відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином наявними доказами про справі повністю підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП. Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, бо вони не є істотними або такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши характер вчиненого правопорушення, та особу правопорушника. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інших порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 310/2896/20