Постанова 4874 № 906/851/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року Справа № 906/851/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Шилан О.С. за участю представників сторін: позивача - не з`явився відповідача - пред-к Камінська Т.А. (дов. на а.с. 207 у т.3) третьої особи - ОСОБА_1., адв. Сичов Д.В. (а.с. 157 у т. 1, а.с. 204 у т.3) розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця Ходаківської Наталії Василівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. ухваленого суддею Сікорською Н.А. у м.Житомирі, повний текст складено 16.12.2019 р. у справі № 906/851/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Ходаківської Наталії Василівни до Коростенської міської ради за участю у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень Коростенської міської ради В судовому засіданні 17.03.2020 р. оголошувалась перерва до 19.03.2020 р. В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. у справі № 906/851/18 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ходаківської Наталії Василівни до Коростенської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Коростенської міської ради № 802 від 31.08.2017 р. в частині надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0220 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та рішення Коростенської міської ради № 848 від 19.10.2017 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_7 площею 0,0133 га, кадастровий номер 1810700000:02:002:0583. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач фізична особа-підприємець Ходаківська Н.В. звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позов. Доводить, що належними і допустимими доказами у справі підтверджено, що земельні ділянки Ходаківської Н.В. та ОСОБА_1 є суміжними, тоді як межі земельної ділянки ОСОБА_1 не були погоджені з Ходаківською Н.В. всупереч нормам частин 1, 2 статті 198 Земельного кодексу України. Зазначає, що повідомлення про день і час виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, суміжної з земельною ділянкою позивача, не надходили всупереч п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, якою визначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок. Доводить також, що не було дотримано п. 3.10, п. 3.11 12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 при встановленні межових знаків. Звертає увагу, що проект землеустрою третій особі не був погоджений відділом архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконкому Коростенської міської ради, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Скаржник пояснює, що з відведенням нової сформованої земельної ділянки ОСОБА_1 позивача Ходаківську Н.В. позбавлено можливості обслуговувати власну будівлю. Таким чином, прийнятими Коростенською міською радою рішеннями № 802 від 31.08.2017 р. в частині надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність та № 848 від 19.10.2017 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 порушені права Ходаківської Н.В. , які є реальними, обґрунтованими, стосуються індивідуально виражених прав та інтересів скаржника. Не погоджується з висновком суду, що згідно з умовними позначеннями Генерального плану міста Коростень, затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії V скликання Коростенської міської ради від 07.08.2008 р. № 22, земельна ділянка ОСОБА_1 за кадастровим номером 1810700000:02:002:0583 відноситься за функціональним призначенням до багатоквартирної забудови і не являється землями загального користування. Звертає увагу, що згідно з умовними позначеннями землю загального користування в генеральному плані визначити неможливо. Судом, на думку скаржника, не визначено землю загального користування і червону лінію АДРЕСА_7 Доводить, що детальний план території в проекті відводу земельної ділянки ОСОБА_1 відсутній, проте пояснення експерта з цього приводу судом до уваги не взяті. Скаржник посилається на ст. 39 Земельного кодексу України та п.2-4 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де зокрема встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Однак план (схема) зонування території міста Коростень щодо земельної ділянки ОСОБА_1 була відсутня на момент прийняття оспоріваних рішень Коростенської міської ради. Скаржник зазначає, що планом (схемою) зонування м.Коростень визначено, що розміщення житлових будинків з прибудинковими територіями в межах з автостанцією міста ІІІ класу заборонено, тоді, як місце розташування земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , не відповідає нормам п.7 ст.118 Земельного Кодексу України. Також звертає увагу, що відповідно до листа Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 08.02.2019 р. № 02-17/309, копія якого міститься в матеріалах справи, виконавчим комітетом Коростенської міської ради не приймалось окреме рішення щодо присвоєння юридичної адреси земельній ділянці, що надана у власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 Доводить, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, тому, вважає хибним висновок суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином будуть поновлені та захищені її права. З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. у справі № 906/851/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач Коростенська міська рада подала суду відзив на апеляційну скаргу, вважає що рішення Господарського суду Житомирської області від 06 грудня 2019 року є обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм чинного законодавства України. Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вивчав питання щодо порушення права, свободи чи охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваними рішеннями ради, тоді як скаржником не надано жодного доказу такого порушення. При цьому відповідач зазначає, що Ходаківська Н . В. із заявою до Коростенської міської ради на отримання (виділення) спірної ділянки не зверталась, документів, які б підтверджували, що на спірній ділянці є проїзд, - не надала. Звертає увагу, що під`їзд до належної позивачу будівлі знаходиться з АДРЕСА_7 - з іншого боку земельної ділянки, яка належить позивачу, що також підтверджено технічним завданням на розробку документації по складанню проекту відведення земельної ділянки в короткострокову оренду строком на 3 роки, затвердженим Коростенським міським відділом земельних ресурсів від 29.10.2003 р. та затвердженим позивачу архітертурно-планувальним завданням № 4 на проектування об`єкту архітектури "Будівництво магазину та тимчасове встановлення торгівельного павільйону з облаштуванням торгівельних рядів". Доводить, що земельна ділянка Ходаківської Н.В. за кадастровим номером 1810700000:02:002:0112 не є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_1 згідно з координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які були визначені при розроблені відповідної землевпорядної документації та відомості яких внесені до державного земельного кадастру, що підтверджено також висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.09.2019 р. № 568/19-25/1772/19-25. Звертає увагу, що земельна ділянка кадастровий номер 1810700000:02:002:0583, надана у власність ОСОБА_1 , не віднесена до земель загального користування згідно з генеральним планом міста Коростень, затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії V скликання Коростенської міської ради від 07.08.2008 р. № 22, і виділена із земель, яка за функціональним призначенням відноситься до багатоквартирної забудови і не є землями загального користування, що також підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 13.09.2019 р. № 568/19-25/1772/19-

25. З урахуванням викладеного Коростенська міська рада вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову та просить апеляційну скаргу Ходаківської Н.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 грудня 2019 року у справі № 906/851/18 залишити без змін. Третя особа ОСОБА_1 подав суду відзив на апеляційну скаргу. Звертає увагу, що скаржником не доведено належними доказами суміжності земельних ділянок також вважає, що земельна ділянка кадастровий номер 1810700000:02:002:0583 третьої особи не є землею загального користування, а виділена із земель, які за функціональним призначенням відносяться до багатоквартирної забудови. Посилається при цьому на висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 13.09.2019 р. № 568/19- 25/1772/19-25. Не погоджується з доводами скаржника, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться на землях загального користування. Разом з тим, вважає, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на які посилається позивач/скаржник, застосовуються у разі наміру особи, яка є власником земельної ділянки, забудовувати ділянку. Таким чином, твердження скаржника про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам Закону України "Про регулювання містобудування" є хибними та зводяться до тлумачення норм вказаного закону. Не погоджується з доводами апеляційної скарги, що при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 були порушенні червоні лінії забудови. Зазначає, що в процесі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,0133 га (02.01) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) здійснений опис меж суміжних землевласників (землекористувачів) та встановлено наявні обмеження та червоні лінії, графічне відображення яких наявне в матеріалах проекту землеустрою. З урахуванням того, що проект землеустрою погоджений всіма компетентними органами порушень червоних ліній не має. Вважає правомірним рішення Коростенської міської ради щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін. 18.02.2020 р. скаржником подано клопотання про закриття провадження у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 278 ГПК України, оскільки на думку заявника за суб`єктним критерієм даний спір не належить до юрисдикції господарського суду та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатись в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, 03.03.2020 р. скаржником подано клопотання про відмову від клопотання про закриття провадження у справі. Колегією суддів враховано відмову від поданого клопотання про закриття провадження у даній справі. Враховано при цьому, що відповідно до норм параграфу 3 Господарського процесуального кодексу України даний спір належить до юрисдикції господарських судів з урахуванням такого. Згідно ч.2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Колегією суддів досліджено та встановлено, що фізична особа-підприємець Ходаківська Наталія Василівна є власником земельної ділянки кадастровий номер 18110700000:02: 002 : 0112 по АДРЕСА_6 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЖТ № 169847, і на земельній ділянці розміщений належна Ходаківській Н .В . будівля магазину /а.с.88-89 у т.2/. Отже, матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами, що земельна ділянка згідно з цим Державним актом має призначення «для ведення підприємницької діяльності» /а.с. 23 у т.1/. Позивач підприємець Ходаківська Н .В. подала позов про визнання протиправним і скасування рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки, оскільки вважає, що ОСОБА_1 неправомірно передана у власність земельна ділянка, внаслідок чого поруше її/позивача право на обслуговування власної будівля магазину, розміщеної на суміжній земельній ділянці. Тобто характер відносин і суб`єктний склад учасників спору відповідає критеріям віднесення справи до господарської, і така правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 05.03.2020 р. у справі 911/1287/19. В судових засіданнях 18.02.2020 р., 03.03.2020 р., 10.03.2020 р., 17.03.2020 р. учасники надавали пояснення по суті спору та стосовно залучених до справи доказів. Представник позивача та безпосередньо Ходаківська Н.В. в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 17.03.2020 р., позивач і представник позивача не з`явились в судове засідання; були повідомлені судом в установленому порядку, що підтверджується особистою розпискою/повідомленням /а.с. 240 у т.1/. Представники відповідача, третьої особи та безпосередньо третя особа ОСОБА_1 заперечили доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. Рішенням Коростенської міської ради шістнадцятої сесії VII скликання № 802 від 31.08.2017 р. "Про надання громадянам дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд, будівництва індивідуальних гаражів, індивідуального садівництва" вирішено: п. 6 - надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0220 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_7 - остаточну площу встановити геодезичним способом при складанні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність; п.20 - погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати на затвердження до Коростенеької міської ради /а.с. 76 у т.1 /. ТОВ "Еліт Центр" на замовлення ОСОБА_8 складений проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , загальною площею 0,0133 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_7 /а.с. 118-150 у т.1/. 05.10.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Коростенської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До заяви ОСОБА_1 додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 81-94 у т.1/. Рішенням Коростенської міської ради № 848 від 19.10.2017 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам згідно з додатками 1, 2, зокрема ОСОБА_1 /а.с. 81-94, 152 у т.1/. Позивач Ходаківська Н.В. , звертаючись до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання неправомірними дій Коростенської міської ради та скасування вищезазначених рішень ради, доводить, що земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 0,0133 га, кадастровий номер 1810700000:02:002:0583 неправомірно передано у власність ОСОБА_1 за оспорюваними рішеннями Коростенської міської ради, внаслідок чого поруше її право на обслуговування власної будівля, розміщеної на суміжній земельній ділянці. Доводить при цьому, що земельна ділянка ОСОБА_1 передана у власність з земель загального користування і мала функцію проїзду до земельної ділянки, зокрема, Ходаківської Н.В . Матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець Ходаківська Наталія Василівна є власником земельної ділянки кадастровий номер 18110700000:02:002:0112, площею 0,0474 га по АДРЕСА_7 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЖТ № 169847 /а.с. 23 у т.1/. У позові та в апеляційній скарзі, скаржник доводить, що земельна ділянка Ходаківської Н.В. є суміжною із земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 , при цьому при затвердженні проекту землеустрою межі не погоджені із позивачем як з власником суміжної земельної ділянки. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що в процесі розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 здійснено опис меж суміжних землевласників (землекористувачів), а саме: від А до Б - землі ОСОБА_9 (1810700000:02:002:0260); від Б до В - землі ФОП Сичевська Г.О., ОСОБА_12. (1810700000:02:002:0316); від В до Г - землі загального користування (проїзд); від Г до Д - землі ТОВ " Фактор- Активінвест" (1810700000:02:002:0473); від Д до Е - землі ТОВ "Віа Торг-Сервіс ЛТД" (1810700000:02:002:0560); від Е до А - землі Коростенської міської ради /а.с. 88 у т.1/. Судом встановлено, що земельна ділянка Ходаківської Н.В. кадастровий номер 1810700000:02:002:0112 не являється суміжною з сформованою земельною ділянкою кадастровий номер 1810700000:02:002:0583, наданою ОСОБА_1 , згідно координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які були визначені при розроблені відповідної землевпорядної документації та відомості про які внесені до Державного земельного кадастру. Разом з тим, такі земельні ділянки є суміжними за фактичним користуванням, що вбачається з плану земельної ділянки за адресою АДРЕСА_6 (відношення координат фактичного користування земельної ділянки до координат технічної документації) на а.с.144 у т.2 та підтверджено висновками судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 13.09.2019 р. № 568/19-25/1772/19-25, призначеної судом першої інстанції відповідно до ухвали від 14.03.2019 р. /а.с. 7-18 у т. 3/, та висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 420/19 від 05.02.2019 р., яка виконана за заявою Ходаківської Н.В. /а.с. 125-140 у т.2/. Колегія суддів при цьому звертає увагу, що підприємець Ходаківська Н.В. фактично без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою за межами наданої їй згідно з технічною документацією, саме на межі з ОСОБА_9 по АДРЕСА_7 та земельною ділянкою, наданою у власність третій особі ОСОБА_1 , що також підтверджено планом земельної ділянки за адресою АДРЕСА_6 (відношення координат фактичного користування земельної ділянки до координат технічної документації) /а.с. 142-144 у т. 2/ та висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 420/19 від 05.02.2019 р., яка виконана за заявою Ходаківської Н.В . /а.с. 125-140 у т.2/. Згідно з ст. 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376). Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Судом встановлено, що визначення меж земельної ділянки, наданої у власність третій особі ОСОБА_1 , було здійснено без погодження з позивачем як власником земельної ділянки, яка не являється суміжною з сформованою земельною ділянкою кадастровий номер 1810700000:02:002:0583 згідно координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, але межує із земельною ділянкою, яка надана у власність ОСОБА_1 , по фактичному користуванню. Разом з тим, в кожному випадку підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжним власником не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц, № 514/1571/14-ц та №545/1149/17 від 12.02.2020 р. Отже, чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із непогодженням суміжним землекористувачем меж земельних ділянок. Разом з тим, у даній справі колегія суддів досліджує мотиви непогодження підприємця Ходаківської Н.В. із діями та рішеннями ради, тобто - проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та виділу земельної ділянки ОСОБА_1 . Як зазначено вище, позивач фізична особа-підприємець Ходаківська Наталія Василівна є власником земельної ділянки кадастровий номер 18110700000:02:002:0112, площею 0,0474 га по АДРЕСА_6 .с. 23 у т.1/, на якій розміщена належна ій будівля магазину /а.с.88-89 у т.2/. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що технічним завданням на розробку документації по складанню проекту відведення земельної ділянки в короткострокову оренду строком на 3 роки, затвердженого Коростенським міським відділом земельних ресурсів від 29.10.2003 р. /а.с. 48-49 у т. 2/ та даними архітектурно-планувального завдання № 4 на проектування перепланування магазину з розширенням основної площі за адресою АДРЕСА_8 , здійсненого на замовлення позивача та затвердженого відділом містобудування та архітектури Коростенського міськвиконкому 10.03.2009 р., підтверджено, що під`їзд до земельної ділянки та споруди, яка належить Ходаківській Н.В. здійснюватиметься з АДРЕСА_9 /а.с. 74-77 у т.2/. В порядку ст..ст.74, 76-79 ГПК України суду не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка, яка сформована і надана у власність ОСОБА_1 була проїздом до земельної ділянки позивача підприємця Ходаківської Н . В. чи інших землевласників/землекористувачів чи в інший спосіб мала призначенням обслуговування земельної ділянки чи будівлі, належних позивачці, як про це зазначає в апеляційній скарзі скаржник/позивач. Відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач мала намір одержати у власність чи користування суміжної земельної ділянки для власних потреб. За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим доводи скаржника в апеляційній скарзі, що земельна ділянка виконувала функцію проїзду до земельних ділянок Ходаківської Н.В. та з відведенням ділянки ОСОБА_1 , позивача позбавлено можливості обслуговувати власну будівлю. Крім того, позивач як на підставу своїх позовних вимог, вказує на порушення норм п.4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при затвердженні проекту землеустрою за оспорюваним рішенням та доводить, що земельна ділянка надана у власність із земель загального користування. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Коростенської міської ради двадцять п`ятої сесії V скликання від 07.08.2008 р. № 22 "Про затвердження проекту генерального плану м.Коростень" затверджено проект генерального плану м.Коростеня /а.с. 99 у т.2/. Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом, який затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури. Виконавчим комітетом Коростенської міської ради на вимогу суду надано викопіювання з Генерального плану міста Коростеня з поясненнями, що затвердженим генеральним планом м. Коростеня територія міста розподілена не за цільовим призначенням, а за функціональним. Згідно визначених державних будівельних норм ДБН Б. 1.1-14:2012 «Функціональне призначення території - використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій». Цільове призначення визначається згідно Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель». Відповідно до ст.20 п.1 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Отже, судом досліджені представлені викопіювання з Генерального плану міста Коростеня, затвердженого 07.08.2008 р. рішенням сесії Коростенської міської ради № 22 /а.с.163-165 у т.1/, і встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 18107000000:02:002:0583 надана ОСОБА_1 з території багатоквартирної забудови, що не відноситься до земель загального користування. Така обставина підтверджена також Публічною кадастровою картою України, де дана земельна ділянка має код 02 - землі житлової та громадської забудови, та не спростована висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 13.09.2019 р. № 568/19-25/1772/19-25 /а.с. 7-18 у т. 3/. При цьому, судом встановлено, що на момент прийняття оспорюваних рішень Коростенської міської ради № 802 від 31.08.2017 р. та № 848 від 19.10.2017 р. змін до Генерального плану міста Коростеня, затвердженого 07.08.2008 р., внесено не було. Посилання позивачки на кадастровий план власної земельної ділянки, де визначено межу від В до А із землями загального користування по АДРЕСА_7 /а.с.25-27 у т.1/, колегія суддів оцінює критично, оскільки витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформований 16.04.2018 р. за даними державної реєстрації 17.03.2004 р., тоді як Генеральний план міста Коростеня затверджений 07.08.2008 р. і є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні після його затвердження. Крім того, відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у складі генерального плану населеного пункту розроблений план зонування території міста Коростеня. Відповідно до наведених норм план зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Судом встановлено, що рішенням Коростенської міської ради № 846 від 19.10.2017 р. затверджено містобудівну документацію «План зонування території міста Коростеня», яка, зокрема, в частині спірної земельної ділянки відповідає Генеральному плану міста Коростеня. Отже матеріалами справи відповідно до вищенаведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідно до Генерального плану міста Коростеня підтверджено, що земельна ділянка у приватну власність громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_7 площею 0,0133 га, кадастровий номер 1810700000:02:002:0583 відведена із земель житлової та громадської забудови, а не земель загального користування. Таким чином спростовані твердження позивача про те, що рішення Коростенської міської ради № 848 від 19.10.2017 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 не відповідає нормам ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки земельна ділянка надана із земель загального користування та за відсутності плану зонування або детального плану територіі, затвердженого відповідно до вимог цього Закону. Також дослідженням викопіювання з плану міста Коростеня із зазначенням місця розташування земельної ділянки та нанесенням червоних ліній та ліній забудови М 1:500 /а.с.43 у т.2/ колегія суддів встановила, що при складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на орієнтовною площею 0,0220 га по АДРЕСА_1 не має місця ні порушення червоної лініі, ні лініі забудови відповідно до вимог Державних будівельних норм "Планування і забудова територій ДБН Б.1.1-Х:201Х, Київ Мінрегіон України 2016 рік", як про це стверджує позивач/скаржник. За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про визнання протиправними дій Коростенської міської ради та про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , затвердженого оспорюваним рішенням ради, вимогам Закону України "Про регулювання містобудовання". Колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом судовий захист спрямований на захист саме порушених прав осіб, тобто для задоволення позову суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Отже, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Правовідносини щодо відведення земельної ділянки регулюється нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про землеустрій». Згідно з п. 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 6 ст. 118 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки регулюються положеннями статті 123 Земельного кодексу України. Відповідно до норм цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Частиною 2 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно частини 3 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, суд виходить з того, що Земельним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав, згідно яких уповноважений орган може відмовити особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_1 відповідно до наведених вище норм звернувся із заявою до Коростенської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і Коростенська міська рада, не встановивши підстав, визначених у ст. 123 Земельного кодексу України для відмови у видачі дозволу на розробку, прийняла рішення № 802 від 31.08.2017 р. про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0220 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; остаточну площу встановити геодезичним способом при складанні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність; погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати на затвердження до Коростенеької міської ради /а.с. 76 т.1/. Колегія суддів з урахуванням наведеного вище вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушеного її права чи законного інтересу внаслідок прийняття відповідачем рішення № 802 від 31.08.2017. Враховано також, що рішення Коростенської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям та виконанням (проект землеустрою виготовлений, земельна ділянка сформована з присвоєнням їй кадастрового номеру). Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 Земельного кодексу України. Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Еліт -Центр» на підставі договору № 183/17к від 13.09.2017 р. укладеного з ОСОБА_1 складено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,0133 га., (02.01) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1810700000:02:002 /а.с. 83-94 у т.1/. Колегія судді звертає увагу, що згідно вихідної земельно-кадастрової інформації /а.с. 84 у т.1/ пунктом 1.2.3 визначено, що цільове використання землі та її код визначений 02.01 - тобто землі житлової та громадської забудови. Також, відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 р. наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області № 31-6-0.17-575/173-17 від 12.09.2017 р. земельна ділянка комунальної форми власності відноситься до категорії земель 02 - землі житлової та громадської забудови /а.с. 87 у т.1/. Згідно висновку державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.08.2017 р. № 9607/82-17 загальні характеристики земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_7 є: загальна площа 0,0133 га., категорія земель - землі житлової та громадської забудови код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01 /а.с. 94 у т.1/. Також колегія суддів встановила, що Відділом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області 25.09.2017 р. надано Висновок № 150 про погодження та наявні обмеження на використання земельної ділянки, яка розміщена по АДРЕСА_7, що передається у власність гр. ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 погоджено проектні матеріали на відведення у власність земельної ділянки при виконанні, зокрема, таких умов: забудовнику до початку проектування забезпечити виготовлення детального плану прилеглої території відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної документації»; з метою усунення непорозумінь виконавцю проектної документації із землеустрою виявити та нанести на кадастровий план сервітути на явних на ділянці інженерних комунікацій та проектної вуличної мережі згідно вимог генерального плану міста та Земельного кодексу України /а.с.94 зі звороту у т. 1/. Такі застереження не є відмовою у погодженні, як стверджує скаржник в апеляційній скарзі. Разом з тим, акт вибору (обстеження) земельної ділянки для будівництва об`єкта «Для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 » від 16.08.2017 р. /а.с.79 у т.1/ погоджений і підписаний комісією із застереженням представника газового господарства про погодження при умові дотримання охоронних зон газопроводів. Тобто, комісія дійшла висновку, що обстежена земельна ділянка відповідає вимогам санітарних, протипожежних архітектурних норм Відсутні відомості про сервітути. При цьому акт погоджено представниками Коростенського КП «Водоканал» та газового господарства, мережі яких вбачаються розміщеними на земельній ділянці, а також - погоджений без застережень представником Відділу архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Коростенської міської ради. При цьому колегією суддів звертається увага, що докази будь-яких наявних сервітутів - відсутні, суду не надані. Такі обставини спростовують доводи скаржника, що проект землеустрою на земельну ділянку, надану ОСОБА_1., не був погоджений відділом архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, оскільки третьою особою не було нанесено на кадастровий план сервітути наявних інженерних комунікацій та проектної вуличної мережі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Позивачем/скаржником не доведено порушення прав та інтересів внаслідок прийняття рішень Коростенської міської ради № 802 від 31.08.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та № 848 від 19.10.2017 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_7 площею 0,0133 га кадастровий номер 1810700000:02:002:0583, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування цих рішень. Так, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Твердження позивача про порушення вимог закону під час прийняття оспорюваних рішень не знайшли підтвердження у справі, однак саме по собі не може бути достатньою підставою для визнання його незаконним. Обов`язковою умовою оскарження рішень є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням, і аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №910/1016/17, від 17.04.2018р. у справі №914/1521/17. При цьому колегія суддів враховує, що згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. У рішеннях у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р. та у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Підсумовуючи вищенаведене, оцінюючи встановлені судом обставини в їх сукупності, колегія суддів не встановила ні порушення компетенції органу місцевого самоврядування, ні порушення норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваних позивачем рішень, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. про відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і відсутні підстави для його скасування за ст.277 ГПК України. Судові витрати на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ходаківської Наталії Василівни залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2019 р. у справі № 906/851/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 906/851/18 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений 27 березня 2020 року Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г.