Ухвала КЦС ВС № 2-248/10

Ухвала 23 березня 2020 року м. Київ справа № 2-248/10 провадження № 61-3977ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У вересні 2009 року позивач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 014/80054/85/82377 від 18 вересня 2007 року в розмірі 323 754,28 грн. Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовано тим, що 18 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/80054/85/82377 про надання кредиту в розмірі 195 895 грн строком до 2027 року під 30,75 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно з графіком погашення кредиту та відсотків за кредитом. У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 323 754,28 грн. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити. Київський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 05 липня 2010 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року в розмірі 323 754,28 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 195 895 грн; заборгованість за відсотками - 3 763,60 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 48 886,13 грн; заборгованість за пенею - 75 209,54 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 15 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року залишив без задоволення. Одеський апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року повернув до Київського районного суду м. Одеси для виконання вимог, передбачених пунктом 15.11 частини 1 Розділу 13 (Перехідні положення) ЦПК України. Одеський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року залишив без змін. 23 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року не підлягає касаційному оскарженню, так як вона не була предметом апеляційного перегляду по суті у зв`язку з тим, що не підлягає такому перегляду, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року слід відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 323 754,28 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «ZUBAC v. CROATIA» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі необхідно відмовити. Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило