Постанова 4821 № 708/1473/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/554/20Головуючий по 1 інстанції Справа №708/1473/19 Категорія: : 304090000 Івахненко О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Івахненко О.Г., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У грудні 2019 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що 27 травня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , підписано Генеральну угоду про реструктуризацію боргу та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. На підставі угоди відповідач отримав кредит у розмірі 7 294 грн. 47 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : починаючи з «1 по «25» число кожного місяця відповідач надає банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав в повному обсязі і надав відповідачу кредит у розмірі встановленому кредитним договором. Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконує належним чином, у зв`язку з чим станом на 20 листопада 2019 року утворилась заборгованість 13 213 грн. 08 коп., з яких 5 056 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 1 937 грн. 03 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 6 219 грн. 75 коп. - заборгованість за пенею. На підставі наведеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в загальному розмірі 13 213 грн. 08 коп. та судові витрати у розмірі 1 921 грн. Заочним рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № б/н від 27 травня 2016 року в сумі 5 056 грн. 30 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 735 грн. 17 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою, як незаконне, прийняте без повного , всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги вказував на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення суду в частині відмови у задоволенні стягнення процентів та неустойки виходив із того, що позивачем всупереч положенням ст.ст. 80, 81, 83 ЦПК України не надано доказів того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг. Також суд не дослідив належним чином положення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, яка містить положення, щодо розміру та порядку нарахування відсотків п.2.1, тобто, сторони при укладенні Генеральної угоди досягли усі істотні умови договору щодо нарахування відсотків. Також судом не взято до уваги, що відповідач власноручним підписом засвідчив, що висловив згоду про оформлення договору, отримання кредитної картки, та зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами. Відмова суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом призводить до нехтування принципами платності кредитного договору і є грубим порушенням норм цивільного права. Також дії відповідача з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості. Також банк зазначає, що в даному випадку не підлягає до застосування позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки в справі, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду відповідач заперечував такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення місцевого суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти) , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки, а тому рішення суду першої інстанції переглядається в межах вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку із чим 02 липня 2009 року підписав анкету-заяву №б/н, в якій просив надати кредит із сплатою 2.9% на місяць, кредитний ліміт становить 2 000 грн. Своїм підписом в заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які викладені на банківському сайті www./privatbank.ua/ складає договір про надання банківських послуг. При цьому позивач дав згоду на збільшення, зменшення чи анулювання кредитних лімітів. В той же день відповідач отримав отримав кредитну картку і ПІН-код. 27 травня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт з метою здійснення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, який укладений між сторонами 02 липня 2009 року. У п. 1.1 сторони Генеральної угоди узгодили зменшити розмір заборгованості за договором від 02 липня 2009 року, а саме: проценти на 1 632 грн. 72 коп., комісію на 334 грн. 48 коп, пеню на 0.0 грн., штраф на 0.0 грн. Заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2009 року з дати підписання Генеральної угоди становить 8 794 грн. 47 коп., дата кінцевого погашення заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2009 року встановлено 31 травня 2017 року. П.1.2 Генеральної угоди визначено, що з метою виконання зобов`язання за договорами, позичальник зобов`язується в день підписання Генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в банку рахунку 1 500 грн. За умовами вказаної угоди ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 7 294 грн. 47 коп. на строк 12 місяці, з 27 травня 2016 року по 31 травня 2017 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі під 1,083 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно з п. 2.8. угоди при порушенні позичальником обов`язків з погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах за кожен день прострочення. Генеральна угода від 27 травня 2016 року власноручно підписана ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 погодився, що дана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ «КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами становить між ним та банком кредитний договір. Згідно з п.2.2 Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-й дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1 967 грн. 20 коп. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «01» по «25» число кожного місця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 651 грн. 52 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31 травня 2017 року. Крім того, згідно пункту 1.5 Генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника. З наведеного вбачається, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Згідно з наданим банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором ( Генеральна угода) б/н від 27 травня 2016 року, станом на 20 листопада 2019 року становить 13 213 грн. 08 коп., з яких 5 056 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 1 937 грн. 03 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. залишок заборгованість за відсотками на поточну заборгованості, 1 937 грн. 03 коп. залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість та 6 219 грн. 75 коп. заборгованість по пені. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та заборгованість за пенею. Також умовами Генеральної угоди сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню на користь банку, оскільки вказане було письмовою домовленістю сторін. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ч. 1ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Укладення між сторонами договору підтверджується доказами по справі, а саме наданою позивачем копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, підписаної сторонами. Крім того, своїм підписом в Генеральній угоді ОСОБА_1 підтвердив, що взяв на себе зобов`язання виконувати договір на умовах, визначених у самій Генеральній угоді, а також згідно Умов та правил надання банківських послуг. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що так як ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 27 травня 2016 року і має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 5 056 грн. 20 коп., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, оскільки нарахування Банком позичальнику вказаних сум підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості, який боржником не спростований. Щодо нарахування та стягнення процентів від суми кредиту після спливу строку кредитування. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили, що місячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяці - до 31 травня 2017 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 31 травня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 27 травня 2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З огляду на вказане колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 ЦК України, він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 31 травня 2017 року позивач не міг нараховувати такі відсотки. Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, за період з 27 травня 2016 року по 31 травня 2017 року, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 341 грн. 21 коп., тобто станом на 31 травня 2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості. Також позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення заборгованості по кредитному договору, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), про стягнення складові його повної вартості, зокрема пеню та комісію. Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені та комісії слід зазначити наступне. Положеннями п. 2.8 Генеральної угоди передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник виплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожен день прострочки. Обов`язку відповідача сплатити банку комісію умови Генеральної угоди не містять. В свою чергу, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Однак, як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки та комісії за договором кредиту. Не варте уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі щодо відсутність підстав для застосування позиції Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 у зв`язку з тим, що в даному випадку відповідач не надавав будь-яких заперечень та доводів на спростування позовних вимог, оскільки згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, до скасування в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом і ухвалення нового рішення про задоволення в цій частині позовний вимог АТ КБ «ПриватБанк» . Відповідно до ст. 141 ЦПК України із позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі задоволеної апеляційної скарги, а саме 123 грн. 90 коп., поскільки апеляційна скарга задовлена частково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково. Заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. В цій частині ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткамза користування кредитом в розмірі 341 грн. 21 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 123 грн. 90 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: