Постанова 4813 № 523/491/17

Номер провадження: 22-ц/813/4341/20 Номер справи місцевого суду: 523/491/17 Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.03.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та залишення заяви без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.04.2017р. по цивільній справі №523/491/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.04.2017р. та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11.04.2017р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року та постановити ухвалу про поновлення строків про перегляд заочного рішення по справі №523/491/17 від 11.04.2017 року. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Дячук П.М., посилаючись на її необгрунтованість, просить суд за наявності обґрунтованих підстав закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.04.2017 року, з підстав неможливості оскарження такої ухвали відповідно до ст. 353 ЦПК України, а за відсутності підстав для закриття провадження залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року без змін (а. с. 106-107). В судове засідання, призначене на 18.03.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. 17.03.2020 року на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про проведення судового засідання 18.03.2020 року без його участі. 18.03.2020 року від представника ОСОБА_2 адвоката Дячука П.М. також надійшло клопотання про проведення судового засідання 18.03.2020 року за відсутності сторони позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням від 11.04.2017р. з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 користь стягнуто грошові кошти в розмірі 312570грн. та судові витрати в розмірі 3220грн. По даній справі видано виконавчий лист, на підставі якого Першим Суворовський ВДВС міста Одеси відкрито виконавче провадження №54038300. Постановою державного виконавця Міхновича М.О. від 31.05.2017р. звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та залишаючи її без розгляду, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 був повідомлений про оскаржуване заочне рішення ще в другому кварталі 2017р., а заяву про його перегляд подав тільки 31.07.2019р., а тому і клопотання про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає. Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Так, порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення регламентується ст.284 ЦПК України, якою передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (ч.1). Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.2). Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч.3). Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4). Крім того, статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 працює в Одеському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та займає посаду диспетчера управління повітряним рухом РДЦ, що підтверджується довідкою №4.3.2-176 від 30.07.2019р. (а.с.42), Матеріалами справи також встановлено, що починаючи з другого кварталу 2017р. з зарплати ОСОБА_1 відраховується 20% згідно постанови державного виконавця від 31.05.2017р., що підтверджується копією відповідних довідок (а.с.57-59). З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що вищевказані обставини дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 був повідомлений про оскаржуване заочне рішення ще в другому кварталу 2017р., а заяву про його перегляд подав лише 31.07.2019р. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що копію заочного рішення ним було отримано через представника лише 05.07.2019 року, однак апеляційний суд до вказаних доводів відноситься критично, з огляду на таке. Частиною 1 ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Як вбачається з матеріалів справи ще 29.05.2019 року ОСОБА_1 особисто було подано до канцелярії суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, у якій він зазначив, що нещодавно дізнався про існування вказаної справи та заочного рішення (а.с. 36). Проте, як було встановлено судом, починаючи ще з 17.07.2017 року, на підставі постанови державного виконавця Міхновича М.О. від 31.05.2017р., розпочалось стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 на користь позивача у рахунок виконання заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.04.2017 року. Вищевказане свідчить про те, що відповідачу ОСОБА_1 достеменно (вже більше ніж два роки) було відомо про існування заочного рішення та стягнення грошових коштів за рахунок його заробітної плати, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Судом визначаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. За таких обставин, доведеним також є і висновок суду про те, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, оскільки жодних доказів поважних причин пропуску для подачі такої заяви ОСОБА_1 до суду надано не було. На підставі встановлених у справі обставин та вищенаведених норм процесуального законодавства апеляційний суд приходить до висновку про те, що в даному випадку суд першої інстанції вірно залишив заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду, адже її подано з пропуском 20-денного строку, встановлено ч.3 ст.284 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Крім того, апеляційний суд звертає увагу що у відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Дячук П.М., просить суд за наявності обґрунтованих підстав закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.04.2017 року, з підстав неможливості оскарження такої ухвали відповідно до ст. 353 ЦПК України. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: -відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п.10 ч.1 ст. 353 ЦПК України); -залишення позову (заяви) без розгляду (п. 16 ч.1 ст. 353 ЦПК України). Таким чином, оскаржувана ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року входить до переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд , П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішеннята залишення заяви без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.03.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда