Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/2152/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2020 року м. Рівне Справа № 565/2152/18 Провадження № 22-ц/4815/448/20 Головуючий у Кузнецовському міському суді Рівненської області: суддя Горегляд О.І. Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом поза судовим засіданням 15.1.2020 в м. Вараш Рівненської області Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вараської міської ради Рівненської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що більше 30 років відкрито і безперервно, разом із своєю сім`єю користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . З метою отримання цієї земельної ділянки у власність у 2012 році він звернувся з відповідною заявою до Кузнецовської міської ради. Однак заява з невідомих причин не була розглянута місцевою радою, у зв`язку з чим позивач у 2013 році звернувся з адміністративним позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області, зокрема з вимогою про зобов`язання відповідача розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2014 року у справі №565/2010/13-а, що набрало законної сили, позов задоволено повністю. Проте під час примусового виконання судового рішення Кузнецовська міська рада 24 квітня 2015 року прийняла рішення №1954, яким передала у власність земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача більше 30 років, іншій особі - ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 зазначив, що 06 травня 2015 року він звертався до Кузнецовського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення органу міського самоврядування, втім провадження у справі №565/663/15-а було закрито, оскільки спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства. З наведених підстав просив визнати недійсним рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області шостого скликання (53 сесії) № 1954 від 24 квітня 2015 року про передачу земельної ділянки у власність площею 0,05 га громадянину ОСОБА_2 . Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків процесуальних недоліків. Так, суд попередньої інстанції встановив, що всупереч вимогам, передбаченим ч.2, 4, 5 ст.95, п. п. 2, 5, 8, 10 ч.3 і ч.5 ст.175, у позовній заяві ОСОБА_1 не вказав таких даних: реєстраційних номерів облікових карток платників податків-сторін (фізичних осіб) за їх наявності або номерів і серій їх паспортів (якщо такі відомості позивачу відомі), прізвища, імені та по батькові іншого учасника справи, яким підписаний позов, його місце проживання чи перебування, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків цього учасника справи за його наявності або номера і серії його паспорта (якщо такі відомості позивачу відомі); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, вимагаючи суд визнати недійсним рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області шостого скликання (53 сесії) №1954 від 24 квітня 2015 року про передачу земельної ділянки площею 0,05 га у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не зазначив в чому саме полягає недійсність оспорюваного рішення та які саме його права та законні інтереси воно порушує. Також позивач не виклав обставин, які б вказували, що земельна ділянка, площею 0,05 га, яка передана у власність ОСОБА_2 , є саме тією земельною ділянкою, щодо якої рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2014 року у справі №565/2010/13-а зобов`язано Кузнецовську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, по АДРЕСА_2 . У позовній заяві ОСОБА_1 не викладено обставин, які б свідчили що саме цією земельною ділянкою, що передана у власність ОСОБА_2 , позивач користується понад 15 років, а також не зазначено протягом якого саме періоду часу він користується земельною ділянкою та яким чином. У позовній заяві не зазначив доказів, що підтверджують вказані обставини, або доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за їх наявності). Оспоривши рішення органу місцевого самоврядування, заявник змісту цього рішення і підстав його прийняття не виклав і його копії не надав. Хоча ОСОБА_1 зазначав, що додає копію рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області шостого скликання (53 сесії) №1954 від 24 квітня 2015 року, натомість надав суду витяг з протоколу №53 п`ятдесят третьої сесії Кузнецовської міської ради шостого скликання, пленарного засідання сесії від 24 квітня 2015 року п`ятдесят третьої сесії шостого скликання, в якому містяться дані щодо розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , а не дані щодо прийняття оскаржуваного рішення про передачу земельної ділянки площею 0,05 га у власність відповідачу. При цьому позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, а надані копії документів, додані до позовної заяви, не містять підтвердження їх відповідності оригіналам, які знаходяться у позивача його підпису із зазначенням дати такого засвідчення. Також позовна заява містить ще один підпис невідомої особи без зазначення даних про цю особу (прізвища, імені та по батькові, місця проживання чи перебування, реєстраційного номера облікової картки платника податків), якій належить цей підпис, що викладено вище та без зазначення підстав такого звернення цієї особи. Отже, суд запропонував усунути ці процесуальні недоліки заяви шляхом подання в суд позову в новій редакції із наданням її копії та засвідчених належним чином копій документів, доданих до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів. 09 грудня 2019 року представником позивача на виконання ухвали від 28 листопада 2018 року подано позовну заяву у новій редакції. Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області і ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним визнано неподаною та повернуто позивачу (його представнику). Постановляючи судове рішення, суд попередньої інстанції виходив із того, що у встановлений судом п`ятиденний строк з дня вручення копії вказаної ухвали суду недоліки позовної заяви усунуті не в повному обсязі. Суд зазначив, що в новій редакції позовної заяви всупереч вимогам п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України ОСОБА_1 не виклав обставин, які б вказували на те, що земельна ділянка, площею 0,05 га (кадастровий номер 5610700000:01:009:0279), яка оспорюваним рішенням Кузнецовської міської ради Рівненської області шостого скликання (53 сесії) №1954 від 24 квітня 2015 року надана у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу міської ради комунальної власності (землі житлової та громадської забудови), що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , за своїм територіальним розміщенням і конфігурацією входить до складу земельної ділянки, на яку претендував позивач згідно із клопотанням (заявою) від 11 червня 2012 року, щодо якого (якої) постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2014 року у справі №565/2010/13-а зобов`язано Кузнецовську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії та прийняти рішення по суті у відповідності до ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, та 0,0102 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_2 ) або про відмову у наданні такого дозволу. У позовній заяві в новій редакції ОСОБА_1 не зазначив доказів, що підтверджують вказані обставини, або доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за їх наявності). При цьому копії документів, які додані до позовної заяви ОСОБА_1 у новій редакції, не засвідчені належним чином, так як у підтвердження їх відповідності оригіналам, які знаходяться у позивача, представником позивача не зазначено дати такого засвідчення, а копії доданих судових рішень постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2014 року і ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №565/2010/13-а та ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2016 року у справі №565/663/15-а, оригінали яких перебувають у Кузнецовському міському суді Рівненської області у відповідних справах, а не в позивача, як вказано у позовній заяві, не можуть бути засвідченими представником позивача. До того ж, ці копії судових рішень, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством України, не містять даних про набрання ними законної сили. Вказані обставини свідчать про недотримання позивачем вимог ч.2, 4, 5 ст. 95 і п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України. Також позовна заява у новій редакції всупереч вимогам п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав. На думку суду, цей неусунутий недолік позовної заяви ОСОБА_1 є визначальним та унеможливлює вирішення судом питання про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі з огляду на положення п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК України. На ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На її обґрунтування зазначалося, що суд упродовж року протиправно не розглядав його позов та на подані з цього приводу неодноразові звернення не надав жодної відповіді. Лише після подання скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 надійшла ухвалу про залишення позову без руху, яку, на переконання останнього, їм було виконано попри надумані вимоги судового рішення, що не підлягає оскарженню. Зазначав, що Кузнецовський міський суд Рівненської області, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, зробив аналіз обставин справи, оцінив докази, хоча дані питання мають вирішуватися в судовому засіданні з викликом сторін. На думку заявника, під час відкриття провадження по справі суд має вчиняти дії, передбачені главою ІІ Цивільного процесуального кодексу України, та перевірити відповідність позовної заяви нормам процесуального права, а не проводити одноособовий розгляд з оцінкою обставин справи та доказів. Тому вважав, що позовна заява та додані до неї документи відповідають вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України, а оскаржувана ухвала є незаконною. З викладених міркувань просив ухвалу Кузнецовського міського суду від 15 січня 2020 року скасувати, а матеріали направити до суду попередньої інстанції для відкриття провадження у справі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 покликався на безпідставність і необґрунтованість доводів позивача. Вказував, що апеляційна скарга містить аналіз незаконності не лише оскаржуваної ухвали суду, а й ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2018 року, яку позивач в судовому порядку не оскаржував. На переконання ОСОБА_2 , суд повторно звернув увагу на недоліки позовної заяви, неусунення яких стало визначальним та об`єктивно унеможливило вирішення питання про відкриття провадження у справі. Також звертав увагу на те, що заявник в апеляційній скарзі не вказав причин невиконання ним вказівок ухвали, а вдався до оскарження законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали Кузнецовського міського суду від 15 січня 2020 року. Більше того, аналогічний спір вже був предметом розгляду в межах справи №565/663/15-а. Враховуючи зазначене, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до 185 ЦПК України суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог ст. ст. 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Між тим, частиною 1 ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Разом з цим, пунктом 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що саме у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Повертаючи позов, суд попередньої інстанції на зазначені правові норми уваги не звернув, а фактично при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки обґрунтованості позову та достатності доказів. Не могла спонукати до повернення позову відсутність розширеного підтвердження про те, що ОСОБА_1 не подано іншого позову до цих самих же відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав. Між тим, позивач вказав, що він звертався до Кузнецовського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, проте провадження у справі №565/663/15-а було закрито у зв`язку із неналежністю спору до розгляду в порядку адміністративного судочинства. При розгляді апеляційної скарги колегія суддів змушена звернути увагу міського суду й на те, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також основоположними елементами права на справедливий суд. Виходячи з конструкції ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1.) право на розгляд справи; 2.) справедливість судового розгляду; 3.) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4.) розумний строк розгляду справи; 5.) розгляд справи судом, встановленим законом; 6.) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, зазначав, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії"). Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії", пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії"). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Також пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України (аналогічне положення міститься у ст. 175 ЦПК України чинної редакції). У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції як на підставу для залишення позовної заяви без руху чи її повернення не може посилатися на обставини, які можуть бути вирішені на інших стадіях цивільного процесу, зокрема на стадії підготовчого провадження. Беручи до уваги, що суд припустився надмірного формалізму, тому з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивом для задоволення апеляційної скарги відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права, яке призвело до хибного вирішення процесуального питання. Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 січня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.В. Бондаренко С.О. Гордійчук