Постанова Донецький апеляційний суд № 235/7919/19

Єдиний унікальний номер 235/7919/19 Номер провадження 22-ц/804/965/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Мірути О.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Величко О.В. в місті Покровську Донецької області, повне судове рішення складено 20 грудня 2019 року, в справі номер 235/7919/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на час навчання, В С Т А Н О В И В: 11 листопада 2019 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач є її батьком. З 01.09.2019 року вона навчається на першому курсі факультету маркетингу та міжнародного співробітництва Інституту управління та регіонального розвитку ГБОУ ВО «Російська академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації», з направленням 41.04.05 Міжнародні відношення. Строк навчання з 01 вересня 2019 року до 31 серпня 2021 року, форма навчання денна, за рахунок бюджету. Відповідач ОСОБА_3 , є її батьком, матеріальної допомоги на її навчання не надає. Тому просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на її утримання в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, починаючи з дня подання заяви до суду і до кінця навчання, тобто до 31 серпня 2021 року. 3 грудня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , про що Красноармійським міськрайонним судом Донецької області постановлено ухвалу. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на час навчання - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно на період навчання, починаючи стягнення з 11.11.2019 року і до 02.02.2021 року включно, з позбавленням права на утримання у разі припинення ОСОБА_1 навчання в учбовому закладі. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду ухвалено з недоведеністю обставин, що має значення для справи, які суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Після відкриття провадження у справі, позивачу не направлено копію ухвали про відкриття провадження, що є порушенням норм ст. 127 ЦПК України. Відповідачем надіслано відзив на позовну заяву не на адресу проживання позивача та підписано особою, яка не зазначила свого прізвища та ініціалів. Надані відповідачем докази на підтвердження стану його здоров`я не підтверджуються призначенням лікаря. Наявність у відповідача на утриманні неповнолітньої дитини та 2 група інвалідності не дає підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки раніше відповідач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру аліментів. Вважає, що при визначені розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Зазначила, що весь тягар на її утримання покладено на її матір, та ? розміру доходу відповідача не покриває навіть половини розходів, які несе позивач у зв`язку з навчанням. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає рішення суду обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Пунктом 1 частини 4 ст. 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Ворошиловським відділом ДРАЦС м. Донецька, актовий запис №69, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 11). Відповідно до довідки Російської академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації від 05.09.2019 року ОСОБА_1 є студенткою факультету маркетингу та міжнародного співробітництва Інституту управління та регіонального розвитку ГБОУ ВО «Російська академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації», з направленням 41.04.05 Міжнародні відношення, строк навчання з 1 вересня 2019 року до 31 серпня 2021 року, форма навчання денна, за рахунок федерального бюджету, наказ про зарахування №01-7390 від 30.08.2019 року (а.с. 13). Згідно з довідкою Російської академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації від 22.10.2019 року ОСОБА_1 фактично мешкає в гуртожитку академії, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Вартість проживання в гуртожитку за жовтень 2019 року становить - 850 російських рублів (а.с. 61). Відповідно до довідки Російської академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації від 23.10.2019 року №9829/01-22 ОСОБА_1 за останні шість місяців нарахована та сплачена стипендія в розмірі 10195,00 російських рублів (а.с. 62). З рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2019 року вбачається, що з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, в розмірі ? частини усіх видів доходу відповідача, починаючи з 28.11.2018 року та до закінчення навчання, тобто до 31.08.2019 року (а.с. 15-16). З виписки із історії хвороби №3356/17 ДУ «Інститут серця» від 29.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 08.06.2017 року виконана операція аорто-коронаре шунтування (а.с. 40-42). Згідно з довідкою МСЕК №067988 від 22.10.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням, в звичайних умовах виробництва працювати не може виконувати легкі види праці (а.с. 43). Задовольняючи частково позовні вимоги в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є повнолітньою особою, навчається на денній формі навчання на бюджетній основі, отримує стипендію, потребує матеріальної допомоги, відповідач є непрацездатною особою з інвалідністю 2 групи та має на утриманні неповнолітню дитину. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Частинами 1 та 3 статті 199 СК України встановлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою донькою відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до довідки Російської академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації від 05.09.2019 року ОСОБА_1 є студенткою факультету маркетингу та міжнародного співробітництва Інституту управління та регіонального розвитку ГБОУ ВО «Російська академія народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації», з направленням 41.04.05 Міжнародні відношення, строк навчання з 1 вересня 2019 року до 31 серпня 2021 року, денною формою навчання за рахунок федерального бюджету, наказ про зарахування №01-7390 від 30.08.2019 року, фактично мешкає в гуртожитку. Отже, оцінивши належним чином докази, подані сторонами, у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що донька відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розміру аліментів та можливості відповідача їх сплачувати, апеляційний суд зазначає наступне. За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано фінансовий стан та можливість відповідача надавати позивачу матеріальну допомогу, не дають підстав для скасування судового рішення суду в частині визначення розміру аліментів, оскільки не мають належного підтвердження та зводяться до переоцінки доказів. Такі доводи були предметом розгляду суду першої інстанцій, доказам у справі надана належна правова оцінка. З огляду на наведене, висновки суду першої інстанцій в частині визначення розміру аліментів відповідають обставинам справи, та встановлені відповідно до вимог матеріального і процесуального закону. Суд дійшов правильного висновку про те, що донька відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, тому стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх доходів відповідача на її утримання є обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, не направлення копії ухвали про відкриття провадження, не відповідають дійсності, оскільки згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення судом першої інстанції направлено на адресу позивача (адресу, яку позивач зазначив в позовній заяві). Проте, конверт з ухвалою про відкриття провадження позивач не отримала через її відсутність. Поштове відправлення повернулося до суду за закінчення строку зберігання (а.с. 46-47 зв. стор.). Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Судом встановлено, що представник позивача адвокат Демченко О.О. приймав участь в судових засіданнях в цій справі, надавав пояснення по суті позовних вимог. Тому неотримання копії процесуального документа про відкриття провадження та копії відзиву на позовну заяву не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність ухваленого судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року. Суддя: