Постанова 4804 № 266/6792/19

22-ц/804/2471/20 266/6792/19 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 266/6792/19 Номер провадження 22-ц/804/2471/20 31 серпня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів Мальцевої Є.Є., Биліни Т.І., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Шишиліна О.Г., повний текст якого складено 28 травня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . На теперішній час син, який досяг повноліття, навчається в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» на денній формі навчання та бюджетній основі без отримання стипендії та потребує матеріальної допомоги. З огляду на те, що ОСОБА_2 ухиляється від утримання сина та добровільно матеріальної допомоги сину не надає, просила стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року і до досягнення дитиною 23 років за умов продовження навчання. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати у виді правничої допомоги у розмірі 5000 гривень. Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, починаючи з 14 листопада 2019 року але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку за умов продовження навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього та стягнути з нього аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчального закладу ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення ним 23-х річного віку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу, на період якого було припинено роботу багатьох підприємств, змінено графік їх роботи, тому на теперішній час він перебуває в скрутному матеріальному становищі і не має змогу надавати допомогу своєму повнолітньому синові, тим більше, у розмірі, який зазначено позивачем. Вважає, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги наявність у нього непрацездатної матері, яка є особою похилого віку, хворіє і отримує мінімальну пенсію, яка не дозволяє їй забезпечити свої життєві потреби. Крім того, не зважаючи на задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення аліментів з часу подання позову, а не з початку навчання сина, суд не зробив розрахунок судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також вважає, що оскільки місцевий суд прийняв рішення щодо розгляду даної справи в спрощеному провадженні, тобто визнав справу малозначною, є усі підстави критично сприймати вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень. Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначила, що їх з відповідачем син має слабке здоров`я, йому встановлено діагноз: міопичний астигматизм правового ока. Дана хвороба потребує постійні витрати на окуляри та ліки. Крім того позивач зауважила, що вона не може працювати повний день і тому постійного заробітку не має, оскільки її мати ОСОБА_4 хворіє та потребує сторонньої допомоги, що підтверджується наданими нею доказами. Також зазначила, що витрати, пов`язані з навчанням сина, складаються з вартості підручників, освітніх програм, проїзду до місця навчання, навчання он-лайн, що потребує також додаткового обладнання. Доказів того, що матеріальний стан відповідача погіршився, останній суду не надав, а твердження, що він утримує матір ним не доведено. Крім того, мати відповідача має ще двох дочок, які також повинні утримувати матір, якщо вона потребує матеріальної допомоги. Відносно відшкодування їй витрат на правничу допомогу позивач вказала, що надала усі докази, що підтверджують ці витрати, які знаходились в матеріалах справи і були доступні відповідачу. Відповідно до вимог ч.13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10 липня 2003 року (а.с.5,6,16). Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , який на теперішній час досяг повноліття (а.с.15). Відповідно до довідок Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» від 05 вересня 2019 №17/685 та від 16 жовтня 2019 №621, ОСОБА_3 навчається у даному закладі на соціально-гуманітарному факультеті на денній формі навчання (бюджет) без виплати стипендії (а.с.7,8). ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає зі своєю матір`ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з акту КСН «Бригантина та копії паспортів останніх (а.с.10,13,14). За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України відповідач ОСОБА_2 за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року отримав дохід у виді заробітної плати: за перший квартал 2019 року 47 390 гривень 33 копійки та 672 гривні 59 копійок, за другий квартал 2019 року- 63 437 гривень 63 копійки, за третій квартал 2019 року 55 971 гривню 29 копійок (а.с.30). Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, яку його батько може надавати у розмірі ? частини частки від заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що аліменти на повнолітню дитину повинні бути присуджені з дня пред`явлення позову, а тому позовні вимоги в частині стягнення аліментів з часу початку навчання повнолітньою дитиною сторін ОСОБА_3 в університеті, необгрунтовані. Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батььків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Вирішуючи спір, місцевий суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 182, 198, 199, 200 СК України, дійшов правильного висновку про те, що повнолітній ОСОБА_3 у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість його батько, ОСОБА_2 , такої допомоги не надає, маючи при цьому змогу та обов`язок її надавати, тому стягнув з відповідача аліменти на період навчання сина згідно з вимогами закону, навівши обґрунтований розмір аліментів, врахувавши матеріальне становище сторін та інші обставини, передбачені ст. 182 СК України. Посилання апеляційної скарги на те, що у зв`язку з карантинними заходами, запровадженими в Україні відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, останнім доведено не було, що є його процесуальним обов`язком (частина перша статті 81 ЦПК України). Встановлено, що ОСОБА_2 працює та має стабільний дохід у вищезазначеному розмірі. Також не надав відповідач належних доказів на користь своїх доводів про знаходження його матері похилого віку на його утриманні. З матеріалів справи вбачається, що мати відповідача ОСОБА_6 має особистий дохід у виді пенсії за віком, розмір якої за період з серпня 2019 року по січень 2020 року склав 12 135 гривень 46 копійок (а.с.49). В свою чергу медичні виписки, надані відповідачем, про звернення його матері за медичною допомогою не свідчать про потребу у останньої в матеріальній допомозі, яку відповідач регулярно їй надає. Крім того, позивач послалась на те, що у ОСОБА_6 , крім відповідача, є ще двоє дітей, які мають обов`язок по її утриманню. Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно стягнув з відповідача суму судового збору, не застосувавши пропорційність розміру задоволених позовних вимог, є неспроможними, оскільки матеріальні вимоги позивача були задоволені судом у повному обсязі. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незгоди стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, з огляду на таке. Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як установлено судом першої інстанції, 11 листопада 2019 року між Адвокатським об`єднанням «Перша колегія адвокатів», в особі ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Згідно договору, представництво за договором від імені Колегії здійснює адвокат - Махортова Е.О.(а.с.11) Відповідно до акту про прийняття-передачі наданої професійної правничої допомоги, складеного на виконання цього договору, загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу надану Адвокатським об`єднанням «Перша колегія адвокатів» в особі адвоката Махортової Е.О. клієнту ОСОБА_1 склала 5 000 гривень. Згідно детального опису робіт з правничої допомоги, позивач отримала наступні види робіт: надання правової інформації, консультації і роз`яснення з правових питань, оформлення позовної заяви, подання документів до суду, прибуття у судові засідання, ознайомлення з матеріалами справи, збір необхідних доказів, оформлення заперечень на відзив з додатками, участь у суді першої інстанції до отримання рішення та інші. Вказані грошові кошти сплачені позивачем на банківський рахунок Адвокатського об`єднання «Перша колегія адвокатів», що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.87) За викладених обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, оскільки їх розмір підтверджений належними та допустимими доказами та відповідає критерію розумності. Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскарженого судового рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня її прийняття.