Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/2174/19

Справа № 341/2174/19 Провадження № 33/4808/155/20 Категорія ч.1ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Галицького районного суду від 03 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - в с т а н о в и в : Постановою судді Галицького районного суду від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18 грудня 2019 року о 21 год 35 хв, в смт.Більшівці по вул.Незалежності, 41, керував транспортним засобом марки SKODA Fabia, номерний знак - НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. 18 березня 2020 року адвокатом Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на незаконність постанови судді. Звертає увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , внаслідок чого було порушено його право на захист і він був позбавлений можливості реалізувати надані йому права. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Крім того, в своїй апеляційній скарзі захисник Шевчук Н.М. просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки вважає, що він був пропущений з поважних причин. Вказує на те, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції та отримав повний текст постанови суду 18.03.2020 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП щодо накладення адміністративного стягнення. Перевіривши апеляційну скаргу адвоката Шевчук Н.М. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду, вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити та апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду. Зі змісту клопотання про поновлення строку вбачається, що воно заявлено адвокатом Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та обґрунтовується тим, що останній не був присутній під час розгляду справи у суді першої інстанції та отримав повний текст судового рішення 18.03.2020 року, за межами строку на апеляційне оскарження. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що адвокат Шевчук Н.М. не приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та уклала договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 17 березня 2020 року. Вказані обставини свідчать про те, що адвокат Шевчук Н.М. уклала договір на надання правової допомоги на той час коли постанова судді Галицького районного суду від 03 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 вже набула законної сили та була звернена до виконання. Апеляційний суд приймає до уваги, що право захисника на оскарження судового рішення здійснюється в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та пов`язано з правом правопорушника на організацію ефективного правового захисту. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Таким чином, на час розгляду справи по суті, під час постановлення судового рішення та протягом строку, встановленого законом на апеляційне оскарження постанови суду, адвокат Шевчук Н.М. не мала процесуального статусу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіряючи доводи захисника Шевчук Н.М. про те, що ОСОБА_1 був позбавлений своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Апеляційна скарга на постанову суду подана зі значним пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях. При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке оскаржується апелянтом, сутність доводів апеляційної скарги та інші обставини, які мають істотне значення. Як вбачається з мотивувальної частини постанови судді Галицького районного суду від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення судових повісток, які повернулися на адресу суду з відміткою «інші причини». В апеляційній скарзі відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 з поважних причин не мав можливості отримати судові повістки, які були направлені йому судом першої інстанції і не мав можливості дізнатися про стан судового провадження. Суд першої інстанції, прийшовши до висновку, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами та взнав за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово направляв судові повістки за адресою, яку ОСОБА_1 сам вказав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №052150 від 18.12.2019 року, та яку вказано в апеляційній скарзі. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи в Галицькому районному суді Івано-Франківської області, він був ознайомлений зі змістом протоколу та отримав його копію, про що свідчить його власноручний підпис. Надав власні письмові пояснення, в яких вказав на те, що керував транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв та згідний з протоколом. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 знав про те, що у встановленому законом порядку щодо нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та був обізнаний про розгляд у Галицькому районному суді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що в провадженні Галицького районного суду Івано-Франківської області знаходиться справа про притягнення його до адміністративної відповідальності в розумні інтервали часу вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направляв ОСОБА_1 судові повістки про виклик його до суду на 15.01.2020 р. та 03.02.2020р.(а.с.12-17), а на наступний день після ухвалення судового рішення направив йому копію постанови суду. (а.с. 20). Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими і суди повинні вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). Таким чином, невчасне отримання копії судового рішення не є безумовною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження і може бути визнано поважною причиною несвоєчасного подання апеляційної скарги з врахуванням процесуальної поведінки апелянта яка свідчила про вживання певних заходів про отримання інформації про стан судового провадження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Сукупність досліджених судом обставин, свідчить про те, що ОСОБА_1 мав процесуальну можливість своєчасно дізнатись про постанову суду та оскаржити її у строк, який встановлений законом. Апелянтом не зазначаються обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 з поважних причин, не мав можливості вживати заходів для отримання інформації про стан судового провадження та намагався своєчасно оскаржити рішення суду. Зі змісту доводів клопотання про поновлення строку вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про наявність судового рішення від представника державної виконавчої служби 17.03.2020 року на стадії виконання судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання та який мав право оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку. Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Бездоказове посилання апелянта на обставини, які завадили йому своєчасно оскаржити судове рішення не може бути правовою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки обов`язок довести вказані обставини покладається на апелянта. Апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту ухвалення постанови суду першої інстанції пройшов доволі тривалий строк, а поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»). Європейський суд з прав людини у справі "Мельник проти України" вказав на те, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Зокрема, законодавцем встановлено тримісячний строк щодо накладення адміністративного стягнення з моменту вчинення правопорушення, а ст.303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до принципу остаточності судового рішення, жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисником Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 не оспорюються фактичні обставини вчиненого правопорушення, однак ставиться питання про скасування судового рішення та закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП щодо накладення адміністративного стягнення. Апеляційний суд вважає, що не прийняття заходів щодо отримання інформації про стан судового провадження протягом тривалого часу, звернення за правовим захистом до професійного захисника після закінчення строку, протягом якого на правопорушника може бути накладено адміністративне стягнення, дають підстави вважати, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 була спрямована на затягування судового розгляду з метою уникнення адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не реабілітує у вчиненні адміністративного правопорушення та свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично погоджується з тим, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та намагається оскаржити судове рішення з метою уникнення негативних наслідків у виді накладення відповідних стягнень. Приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу подано захисником адвокатом Шевчук Н.М. в інтересах ОСОБА_1 , враховуючи процесуальну поведінку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом судового розгляду та після ухвалення судового рішення, поважність причин, якими обґрунтовується пропуск строку на апеляційне оскарження постанови судді, сутність доводів апеляційної скарги та тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке на даний час набуло законної сили та підлягає виконанню, вважаю, що відсутні підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду і апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а тому підлягає поверненню апелянту. Повернення апеляційної скарги, не позбавляє ОСОБА_1 звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому вказати поважність причин, які не дозволили йому приймати заходи щодо отримання інформації про стан судового провадження та свідчать, що він дійсно не мав об`єктивної можливості своєчасно оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Відмовити захиснику адвокату Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2020 року. Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_2 . Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв