Постанова 4855 № 760/23423/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/23423/18 Головуючий у 1 інстанції - Шереметьєва Л.А. Суддя - доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І. при секретарі Баглай О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції у м. Києві Лунякіної Олени Олександрівни, треті особи - ОСОБА_2 , Департамент патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження в справі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати постанову серії НК № 742709 від 30.08.2018 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05.11.2019 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2018 відповідачем була винесена постанова серії НК № 742709 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02.08.2018 о 09 год. 10 хв. на перехресті вул. Дегтярівська - вул. Довнар-Запольського в м. Києві позивач, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Mitsubishi Carisma», д.н.з. НОМЕР_1 та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходам, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач, вважаючи протиправною постанову серії НК № 742709 від 30.08.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 742709 від 30.08.2018, є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови в цілому, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п. 1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пунктом 1.18 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів, зокрема, за порушення проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах. Згідно зі ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 ст. 122, ст. 126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 2, ч. 3 та 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на вказані норми законодавства, колегія суддів вважає правомірними дії інспектора, у зв`язку з розглядом останнім справи на місці. Більше того, відповідна позиція ніяким чином не суперечить рішенню Конституційного суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, оскільки його висновки стосуються ч. 1 ст. 276 КУпАП, а щодо ч. ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається та адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Статтею 251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що з висновку щодо розгляду матеріалів, зареєстрованих у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 65008 від 02.08.2018, затвердженого начальником слідчого відділу Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві 13.08.2018, вбачається, що 02.08.2018 приблизно о 09 год. 10 хв. позивач, керуючи автомобілем «Мітсубісі» д.н. НОМЕР_1 , порушив п. 2.3 «б», 18.1 Правил дорожнього руху України, під час руху по вул. Дегтярівській зі сторони вул. Хохлових в напрямку вул. Бердичівської, навпроти будинку № 10 по вул. Дегтярівській в м. Києві здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину по нерегульованому на той час пішохідному переходу, справа наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля. Згідно протоколу опитування громадянина адвокатом в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 30.10.2019, свідок ОСОБА_3 пояснив, що 02.08.2019 біля 09 год. 10 хв. він був свідком того, що водій автомобіля «Mitsubishi Carisma», д.н.з. НОМЕР_1 , на пішохідному переході збив пішохода (дівчину), коли їхав до станції м. Лук`янівська по вул. Дегтярівській. Також, свідком було зазначено, що: «водій їхав на швидкості приблизно 60 км/год., але перед ним повернув рейсовий автобус, який їхав від м. Лук`янівська по вул. Довнар-Запольського. Водій, не знижаючи швидкості, переїхав перехрестя одразу після автобуса, який перекрив йому видимість, на мигаючий жовтий сигнал світлофора, який працював і вимкнувся одразу після ДТП. Дівчина здійснювала рух на зелений сигнал світлофора і була збита автомобілем прямо на пішохідному переході та відлетіла від удару авто приблизно на 1, 5 - 2, 0 метри, вдарившись головою. Він та інший свідок, перебуваючи на протилежній стороні дороги, викликали швидку допомогу та поліцію, які прибули через 5-10 хвилин». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для висновку про порушення позивачем Правил дорожнього руху та законності дій відповідача при застосуванні дисциплінарного стягнення. За таких обставин, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі є правомірною та підстави для її скасування відсутні, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Доводи апелянта про те, що пішохід з`явився в смузі руху його автомобіля лише після того, як він проїхав пішохідний перехід, не береться колегією суддів до уваги, оскільки вони спростовуються технічними розрахунками (т. 1, а.с. 163 - 164 ; т. 2, а.с. 52 - 55). При цьому, інші аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05.11.2019 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.