Постанова 4852 № 396/370/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 396/370/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року у справі № 396/370/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульно поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гордієнко Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульно поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гордієнко Олександра Валерійовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серія ЕАК №2207517 від 06.03.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю притягнення позивача до відповідальності за те, що автомобіль, яким він керував, не пройшов обов`язкову технічну перевірку, оскільки даним автомобілем керував не він, а його дружина - ОСОБА_2 . Позивач не був зупинений інспектором патрульної поліції, а дружина здійснила вимушену зупинку з метою запобігти можливій небезпеці дорожнього руху. Позивач також посилається на порушення вимоги щодо процедури оформлення та розгляду адміністративної справи. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 01.06.2020 в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з встановленого та доведеного відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.121 КУпАП, оскільки автомобіль позивача не підпадає під визначений ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» перелік транспортних засобів, які не підлягають обов`язковому технічному контролю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою інспектора Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Гордієнко О.В. від 06.03.2020 року серії ЕАК №2207517 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 340 грн. (а.с.8). Суть виявленого правопорушення полягає в тому, що позивач ОСОБА_1 06.03.2020 о 17:55 год. на автодорозі М-13 Кропивницький-Платонове 1км., керував т/з VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим порушено п 31.3.б Правил дорожнього руху. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач з 16.10.2015 є власником загального вантажного бортового малотоннажного автомобіля, категорії В - VOLKSWAGEN TRANSPORTER, маса якого без навантаження становить 1785 кг (а.с.6). З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови. Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі,: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395). Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. У відповідності до п.1 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р.III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до п.1 р.IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч.3 ст.121 КУпАП. В даному випадку дії інспектора поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», наведеною вище Інструкцією № 1395. Відтак вчинення інспектором поліції законодавчо визначених дій має наслідком прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень - постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними. Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови від 06.03.2020 ЕАК №2207517 у справі про адміністративне правопорушення апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 31.3.б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлена заборона експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Згідно з частинами 1 та 2 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Аналогічні норми містяться у п. 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №

137. Виходячи з наведених норм, легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів, підлягають обов`язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки, вантажні автомобілі - незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. За визначенням в пп.15 п.2 наведеного вище Порядку № 137 транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку. Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В спірному випадку до висновку про порушення відповідачем наведених вище норм відповідач дійшов з огляду на встановлений ним факт, що автомобіль, який належить позивачеві, підпадає під вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух» щодо обов`язкового технічного контролю, а саме: автомобіль є вантажним, строк експлуатації транспортного засобу перевищував два роки, використання транспортного засобу з метою отримання прибутку. Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, згідно витягу з Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 позивач по справі, зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.06.2014 та займається різними видами підприємницької діяльності, в тому числі оптовою та роздрібною торгівлею деревини, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням та ін. (а.с.29-34). З наданого відповідачем відеозапису також встановлено, що зі сторони водія з автомобіля вийшов саме позивач, який фактично не заперечував, що керував транспортним засобом, також з відеозапису вбачається, що крім позивача та інспекторів, інші учасники відсутні. Вказаний відеозапис зазначено в постанові серії ЕАК №2207517, тому є належним та допустимий доказом. Отже наведене вище та наявні в матеріалах докази в сукупності свідчать, що позивач 06.03.2020 керував автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 , який є автомобілем, що використовуються для перевезення вантажів з метою отримання прибутку, однак своєчасно не пройшов ОТК в установленому законом порядку, чим порушив вимоги ч.3 ст. 121 КУпАП. Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а доводами позивача, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовуються висновки інспектора та суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року у справі №396/370/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України). Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко