Постанова Харківський апеляційний суд № 641/8108/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 23 березня 2020 року м.Харків справа № 641/8108/19 провадження № 22-ц/818/1556/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Бровченка І.О., Бурлака І.В., учасники справи: позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року, постановлене під головуванням судді Богдан М.В., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 12 443,55 грн. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за період з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 4327,20 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення в розмірі 2774,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 1356,50 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 363,97 грн. Стягнуто в рівних частках з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 1361,96 грн. В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення або направити справу на розгляд в новому складі суду. Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначають, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки між ними, як споживачами, та між Комунальним підприємством «Харківводоканал» відсутні договірні правовідносини. При цьому надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Крім того вважають, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Відповідачі також не погоджуються із розрахунком інфляційних витрат. Представник Комунального підприємства «Харківводоканал» - адвокат Хом`як Руслан В`ячеславович надав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу відповідачів без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року - без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідачів підлягає солідарному стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 4327,20 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення в розмірі 2774,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 1356,50 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 363,97 грн., з урахуванням оплат послуг за період з жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року. До вимог позивача про стягнення заборгованості за централізоване водопостачання та за послуги з водовідведення за період до 01.10.2016 року суд застосував строк позовної давності. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є споживачами послуг Комунального підприємства «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно до розрахунку суми заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , загальна заборгованість складає 12 443,55 грн., яка складається з заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2019 року у розмірі 6344,60 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2019 року у розмірі 4367,75 грн., інфляційні витрати 1360,89 грн., 3 % річних - 370,31 грн. (а.с.4-8). Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківводоканал» посилалося на те, що відповідачі належним чином не виконують своїх обов`язків зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг, тому сума їх заборгованості з урахуванням ст. 625 ЦК України становить 12 443,55 грн. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних. Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року №630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Матеріали справи свідчать про те, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі мають заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 12 443,55 грн., яка складається з заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2019 року у розмірі 6344,60 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2019 року у розмірі 4367,75 грн., інфляційні витрати 1360,89 грн., 3 % річних - 370,31 грн. (а.с.4-8). Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Разом з тим відповідачі наполягали на застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин (а.с.22-27). Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі частково виконували свої обов`язки по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, які фактично їм були надані КП «Харківводоканал» (а.с.28-35). Як вбачається з квитанцій АТ "Мегабанк" по сплаті за комунальні послуги, за січень, лютий та березень 2019 року відповідачами сплачено 300,00 грн. за послуги з централізованого водопостачання та 300,00 грн. за послуги з централізованого водовідведення. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання в межах позовної давності за період з 07 жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 4327,20 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення в розмірі 2774,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 1356,50 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 363,97 грн., з урахуванням оплат послуг за період з жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розрахунку чи розміру заборгованості відповідачами суду не надано. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доводи відповідачів щодо безпідставного поновлення судом строків позовної давності позивачу, - спростовуються матеріалами справи, оскільки строк позовної давності у справі не поновлювався судом, сума заборгованості стягнута з відповідачів у межах позовної давності. Посилання апелянтів на те, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки між ними, як споживачами, та між Комунальним підприємством «Харківводоканал» відсутні договірні правовідносини, - не приймаються до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.О. Бровченко І.В. Бурлака