Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/198/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1631/20 Справа № 199/198/19 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17.10.2011 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», підписала заяву № б/н від 17.10.2011 року та отримала кредит у розмірі 5 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та процентів, у зв`язку з чим станом на 18.11.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 28 013,15 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 517,53 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 10 989,93 грн, заборгованість за пенею 10 695,54 грн, 500,00 грн штраф (фіксована частина), 1 310,15 грн штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17.10.2011 року у сумі 4 517,53 гривень, а також 1 921,00 гривню витрат по сплаті судового збору, а всього 6 438 (шість тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 53 копійки. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку процентів, оскільки не дослідив наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, замість наведення у оскаржуваному рішенні суду обґрунтування відмови у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції безпідставно посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який, враховуючи відсутність заперечення відповідача проти Умов та правил надання банківських послуг та позовних вимог банку, не може бути застосований у даній справі. Вказував на те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєдналася до запропонованої банком пропозиції. Кредитний договір відповідачем не оспорювався, не визнавався недійсним або не укладеним. Користуючись кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості відповідач висловила свою згоду щодо форми договору та його умов. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 17.10.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». У даній заяві від 17.10.2011 року містяться анкетні дані відповідача, дата та її підпис, однак інформації щодо надання банківської картки із зазначенням кредитного ліміту або номеру картки чи строку її дії у даній заяві не зазначено. У позовній заяві зазначено, що відповідач згодна із тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Проте, зазначені обставини унеможливлюють встановити розмір отриманого кредиту, тривалості пільгового періоду по кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір обов`язкового щомісячного платежу та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. При цьому, у анкеті-заяві, підписаній сторонами, не визначено, яка процентна ставка встановлена за кредитним договором. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, що долучені позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідача, а тому вони не можуть розцінюватися як складові частини кредитного договору, умови якого погоджені сторонами. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, що оскаржуване рішення є безпідставним, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Згідно матеріалів справи, що анкета-заява, яка підписана сторонами 17.10.2011 року, не містить жодної інформації щодо встановленого розміру базової процентної ставки за кредитом. Посилання позивача на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як належний доказ погодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки, не можуть бути прийняті у якості належного доказу у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки Витяг з Тарифів не підписаний відповідачем, окрім того, він містить перелік тарифних планів декількох видів кредитних карток, а який саме вид послуги та вид кредитної картки обрала відповідач позивачем не доведено. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що суд першої інстанції мав керуватися положеннями ст. 1048, 1054 ЦК України та задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами, визначивши розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, з підстав та у розмірах, встановлених ст. 1048 ЦК України, а заява-анкета не містить розміру процентів. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання не укладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість по процентах за користування кредитними коштами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Проте, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що суд першої інстанції не правильно тлумачить та застосовує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у справі, рішення якої оскаржується, відповідач як позичальник не заперечувала факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки Верховним Судом розглянуто питання щодо формування судової практики застосування норм, які регулюють правовідносини у сфері споживчого кредитування, і в тому числі поширюються на правовідносини, які виникли в даній справі. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним або не укладеним; користуючись кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості відповідач висловила свою згоду щодо форми кредитного договору та його умов, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин. Інші доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є безпідставним та незаконним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року залишити без змін в оскаржуваній частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова