Постанова Волинський апеляційний суд № 161/2341/26

Справа № 161/2341/26 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г. Провадження № 22-ц/802/804/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15 червня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту №2522817. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М737887, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 7400 грн строком на 30 днів. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Однак, у порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. 26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі вказаного кредитного договору, та набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 2522817 від 15 червня 2020 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 17261 грн 51 коп., з яких: 7396 грн 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9864 грн 75 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало. Враховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2522817 від 15 червня 2020 року у розмірі 17261 грн 51 коп., а також понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2522817 від 15.06.2020 в розмірі 398,30 грн та 61,43 грн судового збору та 92,30 грн витрат на правничу допомогу. В решті вимог відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду в частині відмови у позові, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у справі в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Разом з тим, користуючись правом, передбаченим п. 4.3 кредитного договору, відповідач 14.07.2020 року сплатив суму у розмірі 4 217,00 грн, унаслідок чого строк кредитування було продовжено на 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,90 %. Вказує, що останнім днем виконання зобов`язань щодо повернення суми позики та сплати відсотків було визначено 12.08.2020 року, однак жодних платежів відповідач у визначений строк не здійснив. Враховуючи, що станом на 13.08.2020 року заборгованість за кредитним договором не була погашена в повному обсязі, нарахування відсотків продовжилося відповідно до п. 3.1 договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Наведений розрахунок заборгованості відповідає погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які би спростовували такий розрахунок. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач указує, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Покликається на те, що він погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та підставним у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №2522817 від 15 червня 2020 року в розмірі 398,30 грн, з огляду на часткову сплату боргу. Стверджує, що матеріали справи не містять доказів ініціювання ним пролонгації строку кредиту, а тому, враховуючи, що кредитний договір укладено 15 червня 2020 року, то строк його дії завершився 15 липня 2020 року. А тому вважає, що суд першої інстанції в даній справі правильно зазначив, що позивачем не доведені позовні вимоги, не надано доказів на підтвердження обставин правомірної пролонгації кредитного договору. А тому позивач нарахував до стягнення відсотки за користування кредитом після закінчення строку кредитування. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову 17261,51 грн. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту №2522817. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М737887. Пунктом 1.3 договору визначено, що сума кредиту складає 7400 грн. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 договору (п. 1.4.). Пунктом 1.5.1. договору визначено тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка - 1,90 % в день. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день (п. 1.5.2.). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6.). Відповідно до п.1.8. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою та за ставкою стандартною ставкою - 11618,00 грн. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6514-ВП від 16 грудня 2025 року, відповідно до якої 15 червня 2020 року здійснено переказ на картку № НОМЕР_1 у розмірі 7400 грн, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 8309049, код авторизації 422884 (а.с.19). Разом з тим, відповідачем не заперечується факт укладання ним договору та отримання грошових коштів у розмірі 7400,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредиту вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п.4.3). Відповідно до п.4.4 договору товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту ( із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті. У випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених у п.4.3 договору (п.4.5.). Судом установлено, що 14 липня 2020 року відповідач сплатив розмір нарахованих поцентів у сумі 4217 грн, а кредитором йому надіслано повідомлення про новий термін дії договору до 13 серпня 2020 року (а.с.46). Однак, жодних доказів акцептування товариством повторного продовження строку кредиту та направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту позивачем суду не надано. Отже, слід вважати, що кредитор не скористався таким правом і не погодив строки продовження кредиту. 26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які зазначені у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2522817 у загальному розмірі 17261,51 грн. З карти обліку договору № 2522817 від 15 червня 2020 року, підписаної директором ТОВ «Авентус Україна» і завіреної печаткою цього товариства вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2021 року становить 17261 грн 51 коп, з яких: 7396 грн 76 коп - заборгованість за тілом кредиту, 9864 грн 75 коп заборгованість за відсотками (з урахуванням платежів на погашення тіла кредиту на суму 3 грн 24 коп та на погашення відсотків за кредитом на суму 11216 грн 46 коп) (а.с.20-25 зворот). З цієї ж карти вбачається, що платежі на загальну суму 11216 грн 46 коп відповідач вніс у рахунок погашення відсотків за кредитом, а також платежі на загальну суму 3 грн 24 коп у рахунок погашення тіла кредиту відповідач здійснив у період з 15 червня 2020 року по 11 вересня 2020 року. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 17261 грн 51 коп. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». На підтвердження укладення кредитного договору № 2522817 від 15 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» позивач надав електронний доказ у паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М737887, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 2522817 від 16 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . У цій справі відповідач не заперечував факт укладення з ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі кредитного договору та отримання на виконання його умов кредитних коштів у розмірі 7400 грн. Проте, відповідач не визнає існування у нього перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредитної заборгованості у розмірі 9864 грн 75 коп, оскільки вважає, що після закінчення строку дії даного договору пролонгація кредитного договору не відбулась. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості, яку просило стягнути товариство, суд обґрунтовано виходить з того, що проценти нараховані поза строком кредитування, так як строк кредитування становив 30 днів і з урахуванням однієї пролонгації на 30 днів та за відсутності доказів його продовження, строк кредитування закінчився. При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які би підтверджували, що він реалізував своє право, передбачене п. 4.4. договору, а саме - надіслання текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти відповідача, а умови кредитного не містять положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору. Як установлено судом і підтверджується наявними у справі доказами, 14 липня 2020 року відповідач вніс платіж на суму 4217,00 грн, з яких 4216,46 грн зараховані як сплата процентів та 0,54 грн сплата основного боргу. Також видно, що ним 11 вересня 2020 року сплачено ще 7000 грн, а тому фінансова установа не мала права нараховувати проценти за користування кредитом поза строками кредитування. Разом з тим, як убачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем до 25 лютого 2021 року включно, тобто вже після закінчення строку кредитування. Зважаючи на те, що позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та не надав суду будь-яких доказів, які би підтверджували факт існування у відповідача кредитної заборгованості за відсотками у визначеному ним розмірі, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» частково на суму 398 грн 30 коп, з урахуванням погашення суми 11219,70 грн. Отже, колегія суддів відхиляє посилання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на те, що в даному випадку мала місце автоматична пролонгація строку кредитування у зв`язку з продовженням користування кредитом та сплатою частини боргу, оскільки в розділі 4 договору чітко визначено порядок дій обох сторін та узгодження з боку кредитодавця пролонгації строку кредитування. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим. Такі доводи є безпідставними. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм та обставин справи. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 червня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судд