Постанова Волинський апеляційний суд № 161/1866/26

Справа № 161/1866/26 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/753/26 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом. Покликалось на те, що 17 квітня 2020 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2281883, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 10000 грн. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на запропоновані товариством умови кредитного договору, підписавши цей договір через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор та отримавши кредитні кошти на наданий нею ж рахунок. Також позивач зазначав, що 26 лютого 2021 року між TOB «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021. Відповідно до умов цього договору до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між TOB «Авентус Україна» та відповідачем. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість на загальну суму 26 310 грн 90 коп., а саме: за тілом кредиту - 9380 грн, за відсотками - 16930 грн 90 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь і відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору та правничу допомогу. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2281883 від 17 квітня 2020 року в розмірі 9380 грн та понесені судові витрати: зі сплати судового збору - 949 грн 15 коп., за правничу допомогу - 1782 грн 50 коп. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що в частині відмовлених позовних вимог не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, дано невірну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, допущено невідповідність зроблених ним висновків обставинам справи. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавала. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитодавець не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку, на який надавався кредит, то враховуючи суму сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом, до стягнення підлягає лише несплачене тіло кредиту. Такі висновки суду є правильними. Встановлено, що 17 квітня 2020 року між TOB «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2281883, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов цього кредитного договору, товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 10000 грн, строком на 5 днів із зниженою процентною ставкою 1,81% на день від суми кредиту та стандартною процентною ставкою 1,90%. Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Додатком №1 до Договору сторони узгодили графік платежів, відповідно до якого дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 22 квітня 2020 року та сума нарахованих процентів 902 грн 50 грн. Ці умови також були відображені в Паспорті споживчого кредиту, підписаному сторонами в електронній формі. Також встановлено, що у день укладення кредитного договору кредитодавець TOB «Авентус Україна» перерахував на рахунок позичальника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн, що підтверджується наявного в матеріалах справи копією довідки сервісу WAYFORPAY виданої ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» за № 6516-ВП від 16 грудня 2025 року. Крім того встановлено, що згідно договору про відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року та витягу з реєстру боржників до цього договору TOB «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги в розмірі портфеля заборгованості, в тому числі і право вимоги до боржника ОСОБА_1 . Згідно приєднаної до матеріалів справи наданої позивачем картки обліку Договору за договором № 2281883 від 17 квітня 2020 року основний борг становить 26 310 грн 90 коп., а саме: за тілом кредиту - 9380 грн, за відсотками - 16930 грн 90 коп. В п. 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 2281883 від 17 квітня 2020 року зазначено, що строк кредиту 5 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Відповідно до п. 3.1 нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Згідно п. 4 Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначених в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 Договору (зокрема, здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів). Згідно п. 4.2 Договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору. Відповідно до п. 4.3 Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Згідно п. 4.4 Договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Згідно п. 4.5 договору, у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. Отже, за умовами Договору (пункту 4.2) сторони погодили, що споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 Договору. Також з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , сплачуючи відсотки за користування кредитом 24 квітня, 30 квітня, 04 травня, 07 травня, 12 травня, 17 травня, 23 травня, 28 травня, 06 червня, 11 червня і 18 червня 2020 року, здійснювала продовження строку кредитування кожного разу на 05 днів, тим самим продовжила загальний строк кредитування до 68 днів та повністю сплатила вказані відсотки за користування кредитом. Крім того встановлено, що 08 січня 2026 року позивач поштовим зв`язком надсилав відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу про добровільну сплату заборгованості за кредитним договором. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Кредит-Капітал» просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 25.05.2021 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору понад 68 днів. Відповідно до умов кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, а саме здійснити платіж на користь позивача у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Позивачем не надано доказів сплати відповідачем вказаного платежу у розмірі, визначеному договором. Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав стягнення відсотків за користування кредиту поза межами строку кредитування є правильним та відповідає вимогам закону. Встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору щодо сплати тіла кредиту, внаслідок чого в неї виникла заборгованість. З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитодавець не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування та врахувавши сплату відповідачем відсотків за кредитом, вірно стягнув заборгованість по несплаченій частині тіла кредиту в розмірі 9380 грн. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді