Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3939/26

Справа № 161/3939/26 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д. Провадження № 22-ц/802/841/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту №2721930. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М318831, який був надісланий на номер її мобільного телефону. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 30 днів, за користування кредитом нараховуються проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку кредиту, а також за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку кредиту; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження користування кредитом; та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила. 26 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26052021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 2721930 від 31 липня 2020 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір кредитної заборгованості становить 16 400 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 400 грн - заборгованість за процентами. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало. Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2721930 від 31 липня 2020 року у розмірі 16 400 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М. І., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у справі у суді першої та апеляційної інстанціях. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Так, 31 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір №2721930 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Суд не звернув уваги на те, що у період з 31 липня 2020 року до 26 серпня 2020 року (27 днів) проценти нараховувалися за п. 1.5.1. договору (зниженою процентною ставкою 0,01% в день від суми кредиту). Згідно з розділом 4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2. - 4.5. договору. 26 серпня 2020 року відповідач внесла платіж у розмірі 13 грн 50 коп. і таким чином ініціювала продовження строку користування кредитом згідно з п. 4.3. договору на 30 днів. Відтак відповідно до розділу 4 кредитного договору, споживач використала механізм пролонгації, сплачуючи суму, яка була необхідна для покриття нарахованих відсотків, не зменшуючи при цьому початкове тіло кредиту. Отримавши ці кошти, товариство вважало заяву поданою і відповідно до п. 4.3. продовжувало строк користування позикою на наступні 30 днів. У зв`язку з цим, у період з 30 серпня 2020 року до 28 вересня 2020 року проценти нараховувалися згідно з п. 1.5.2. договору (стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту). Після першої пролонгації відповідачем ще двічі було ініційовано продовження строку користування позикою шляхом сплати в рахунок відсотків 27 вересня 2020 року суми у розмірі 3 040 грн та 28 жовтня 2020 року 2 945 грн. У зв`язку з цим, у період з 29 вересня 2020 року до 28 жовтня 2020 року та у період з 29 жовтня 2020 року до 27 листопада 2020 року проценти нараховувалися згідно з п. 1.5.2. договору (стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту). Враховуючи те, що станом на 28 листопада 2020 року відповідач не погасила всю суму заборгованості за користування кредитом, тому відсотки почали нараховуватися відповідно до п. 3.1. договору: нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Таким чином, починаючи з 28 листопада 2020 року по 25 лютого 2021 року проценти нараховувалися згідно з п. 1.5.2. договору (стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту). Оскільки умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, то враховуючи, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодилася з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Крім того, згідно із судовою практикою здійснені відповідачем платежі свідчать про визнання нею заборгованості та підтверджують погодження з умовами кредитного договору. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подала. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 09 липня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту № 2721930. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М318831, який був надісланий на номер її мобільного телефону (а.с.8, 9). Відповідно до пунктів 1.2. - 1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 3 дні. Згідно з пунктами 1.5.1., 1.5.2. договору знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пунктів 4.1. - 4.6. цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Відповідно до п. 1.6. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Відповідно до п. 2.2. договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. У п. 4.1. договору визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2. - 4.5. договору. Згідно з п. 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3. договору). За п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Відповідно до п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3. договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2721930 від 31 липня 2020 року представлений в якості додатку № 1 до договору (а.с.9 зворот). До укладення договору позичальник ОСОБА_1 підписала в електронній формі паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені контактні дані кредитодавця та основні умови кредитування (а.с.10, 11 зворот). На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з якою укладений договір про надання споживчого кредиту № 2721930 від 31 липня 2020 року, ідентифікована ТОВ «Авентус Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор М318831; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 31 липня 2020 року 11:24; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.10 зворот). Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6515-ВП від 16 грудня 2025 року, відповідно до якої 31 липня 2020 року здійснено переказ на картку № НОМЕР_3 у розмірі 5 000 грн, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 9355223, код авторизації 804168 (а.с.11). Згідно із відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 05 березня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 23 лютого 2026 року, банківська карта № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 . У цій же відповіді зазначено, що зарахування на зазначену банківську картку 31 липня 2025 року грошових коштів у розмірі 5 000 грн відсутнє. З карти обліку договору (розрахунку заборгованості) № 2721930 від 31 липня 2020 року, підписаної директором ТОВ «Авентус Україна» і завіреної печаткою цього товариства вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2021 року становить 16 400 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 400 грн - заборгованість за процентами (з урахуванням платежів на погашення відсотків за кредитом на суму 5 998 грн 50 коп. (а.с.11 зворот 14 зворот). З цієї ж карти вбачається, що платежі на загальну суму 5 998 грн 50 коп. відповідач внесла в рахунок погашення відсотків за кредитом у період з 26 серпня 2020 року по 28 жовтня 2020 року. Судом також встановлено, що 26 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 2721930 від 31 липня 2020 року (а.с.14 зворот 16 зворот). Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021від 26 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 2721930 від 31 липня 2020 року у розмірі 16 400 грн (а.с.17). Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором № 2721930 від 31 липня 2020 року. 08 січня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило останню про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте відповідач борг не погасила (а.с.17 зворот). Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 16 400 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення кредитного договору № 2721930 від 31 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М318831, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 2721930 від 31 липня 2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . У справі, яка переглядається, відмовляючи в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк кредитування становить 30 днів і закінчується 29 серпня 2020 року, а матеріали справи не містять доказів, що сторони змінювали узгоджений умовами договору тридцятиденний строк користування кредитом. При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які б підтверджували, що він реалізував своє право, передбачене п. 4.4. договору, а саме надіслання текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти відповідача, а умови кредитного договору не містять положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору. Як встановлено судом і підтверджується наявними у справі доказами, відповідач погасила заборгованість на загальну суму 5 998 грн 50 коп., яка перевищує суму кредиту та нараховані відсотки на загальну суму 5 298 грн 50 коп., з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 298 грн 50 коп. проценти за користування кредитом, тобто у значно більшому розмірі, ніж це передбачено умовами кредитного договору. Зважаючи на те, що позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт існування у відповідача кредитної заборгованості, тому суд дійшов правильного висновку про відмову в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у цій справі. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим. У доводах апеляційної скарги представник позивача зазначав, що систематична сплата відповідачем платежів первісному кредитору свідчить про підтвердження наміру споживача щодо пролонгації договору на умовах, визначених його положеннями, а оскільки з боку товариства протягом встановлених 24 годин з моменту здійснення вказаних платежів не надходило відмови у прийнятті оферти, строк користування кредитом вважається продовженим (пролонгованим) відповідно до умов п. 4.3. кредитного договору. Проте такі доводи є безпідставними. Пунктом 4.3. договору визначено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Наведений пункт договору містить умову лише про право товариства у разі вчинення споживачем необхідних дій надати відповідь протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. За п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Зазначений пункт договору власне і містить положення про те в якій формі кредитодавець має право, а не обов`язок надати таку відповідь. При цьому договір не містить положень про те, що пролонгація договору можлива в інший спосіб чи автоматично. Оскільки кредитодавець не скористався своїм правом на пролонгацію договору у визначений умовами кредитного договору спосіб, тому сплата відповідачем навіть після закінчення строку кредитування певних платежів не може свідчити про те, що договір був пролонгований. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: