Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/7803/19

Дата документу 20.03.2020 Справа № 335/7803/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/7803/19 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А. Провадження № 22-ц/807/758/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «20» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 вересня 2000 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу мають двох дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У липні 2010 року шлюб було розірвано та ухвалено рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з нею. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досяг повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів на його утримання припинилося. На час звернення до суду ОСОБА_3 є студентом другого курсу Запорізького авіаційного коледжу ім. О.Г. Івченка, група Е-17, денного відділення за контрактом. У зв`язку з навчанням на денному відділенні за контрактом ОСОБА_3 не має можливості працевлаштуватися, джерела доходів не має і потребує матеріальної допомоги батька у зв`язку з витратами на навчальні матеріали (книжки, зошити) та ксерокопіювання; на автобуси, маршрутні таксі, тролейбуси, трамваї; витрати на продукти харчування (обіди); ліки (хворіє бронхіальною астмою); витрати на засоби гігієни, тощо. Вона працює, намагається допомагати синові, проте на її утриманні перебуває також неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі зазначеного просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 липня 2019 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів стягнення з нього на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, порушення ч. 5 ст. 183 СК України, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, відповідач не приймає участі у витратах та утримання та навчання дитини. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив наявності підстав для задоволення позову. Такі висновки суду відповідають вимогам закону і зібраним у справі доказам. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому 22.09.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, актовий запис № 542, який розірвано (а.с. 9). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданого Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 13.07.2017, актовий запис № 413 (а.с. 10), та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 06.03.2007, актовий запис № 110 (а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виповнилося 18 років (а.с. 11). ОСОБА_3 є студентом 2 курсу групи Є-17 Запорізького авіаційного коледжу ім. О.Г.Івченка, денного відділення за контрактом. Термін закінчення коледжу 31.12.2019 року (а.с.14). Відповідно до Витягу з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання за № 2314-648175-2017 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із позивачем (а.с.15). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною першою статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу. У пункті 2 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, встановивши, що ОСОБА_3 навчається на денному відділенні у Запорізькому авіаційному коледжу ім. О.Г.Івченка та потребує витрат у зв`язку з навчанням, а відповідач як батько повнолітнього сина зобов`язаний його матеріально утримувати та взмозі надавати матеріальну допомогу, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування статті 199 СК України та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 липня 2019 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції ч. 5 ст. 183 СК України, оскільки з нього вже стягуються аліменти на неповнолітню ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, що разом з аліментами на утримання ОСОБА_3 перевищує встановлений розмір однієї третини на двох дітей. Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення ч. 1 ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 760/6860/17-ц. За таких обставин вказані доводи апеляційної скарги є неприйнятними. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та неустойки підлягає залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 20 березня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова