Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/1175/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1175/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В. 17 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (рішення ухвалене суддею Мареничем І.В. 13.12.19 року в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив : - визнати протиправною та скасувати відмову Чернівецького прикордонного загону, оформлену листом від 27.09.2019 року №11/Р-89, якою відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій; - зобов`язати Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з суми грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. 29.11.19 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки судом при постановлені рішення у справі не вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною відмовлено повністю. Не погодившись з додатковим рішення суду від 13 грудня 2019 року представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. Зазначає, що позивач поніс судові витрати за надання йому фахової правничої допомоги адвокатом Пастухом В.В. Позивачем надані суду належні та допустимі докази понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу згідно з визначеними ставками гонорару адвоката Пастуха В.В . Однак, оскільки рішення Чернівецьким окружним адміністративним судом від 13.11.19 ухвалено в порядку письмового провадження, то у представника позивача не було можливості подати до закінчення судових дебатів розрахунок понесених витрат на правничу допомогу як то передбачено ч.7 ст.139 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції вказав, що вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу заявляється сторонами до винесення судового рішення у справі. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає з огляду на таке. В силу приписів частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: - на професійну правничу допомогу; - сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; - пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; - пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; - пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Витрати на професійну правничу допомогу врегульовано положеннями ст.134 КАС України. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ). Слід зазначити, що положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. В силу приписів ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАСУ). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАСУ). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАСУ). В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, понесених за надання правової допомоги адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно зі ч. ч. 3, 4 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Виходячи зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 143 КАСУ слід дійти висновку, що подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається: 1) до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів. При цьому, приписами цієї норми не встановлено вимог до форми такої заяви (усна чи письмова). Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву складено та подано представником позивача Пастухом В.В., на підтвердження повноважень до заяви долучено ордер №37267 від 08.10.19 року. У позовній заяві не зазначено про понесені позивачем судові витрати. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі сторін повідомлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Слід зазначити, що в силу положень ст.166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Будучи поінформованим про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позивач та його представник до постановлення судом рішення у справі не направили заяв та клопотань щодо вирішення питання понесених судових витрат. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.19 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Представник позивача звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення лише 29.11.19 року, тобто з пропущенням строку зазначеному ч. ч. 3, 4 ст. 143 КАС України. Отже, вимога щодо розподілу судових витрат представником позивача не заявлялись ні в позовній заяві, а ні окремим клопотанням після відкриття провадження у справі і до постановлення судового рішення, а ні у строки, передбачені ст. 143 КАС України. Відтак, визначені статтею 41 Конвенції та приписами ст.ст.134, 143 КАС України процедуру щодо доведеності та відшкодування лише тих витрати, які були фактично і обов`язково понесені позивачем та відповідають критерію розумності, останнім не дотримано. Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 17 березня 2020 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.