Постанова 4855 № 640/22250/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22250/19 Головуючий у 1 інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Собківа Я.М. Шурка О.І. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернувся до суду з позовом Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. 24 грудня 2019 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог по адміністративній справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по справі - відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 12 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Офісу великих платників податків ДПС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Офісу великих платників податків ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , яке оформлено протоколом № 4 від 23.09.2019, в частині внесення/включення Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (код ЄДРПОУ 36088095) до переліку ризикових платників податків. Зобов`язано Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «С К С» (код ЄДРПОУ 36088095) з переліку ризикових платників податків. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по справі. Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази здійснення оплати позивачем за надані послуги. Апелянт зазначає, що ухвала суду щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу є незаконною, оскільки їх понесення підтверджено належними доказами. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В силу ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 1, 3-5 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано суду першої інстанції: копію Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 р., копію Додаткової угоди до Договору від 25.09.2019 р., акт приймання-передачі наданих послуг по договору від 30.03.2018 р. Також, з матеріалів справи вбачається, загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» TOB «С К С» послуг з правової допомоги, у відповідності до підписаного сторонами Акту № б/н приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2019 р., становить 37 500 грн. 00 коп. На підтвердження оплати наданих Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» послуг з правової допомоги у сумі 37 500,00 грн. TOB «С К С», на підставі рахунку № 75 від 10.12.2019 р., апелянтом до суду апеляційної інстанції надано платіжне доручення № 4801 від 23 грудня 2019 року. Таким чином, в суді апеляційної інстанції позивачем надано докази про здійснення позивачем оплати за вказаним договором про надання правової допомоги. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №815/1479/18, де зазначено наступне: «Зважаючи на положення ч. 7 ст. 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду першої інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на відсутність документа про оплату ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, адже у п. 3.3 договору про надання правової допомоги в редакції додаткової угоди №1 оплата гонорару здійснюється після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили. Крім того, Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг), який досліджено судами попередніх інстанцій, містить детальний опис наданих послуг із обумовленою сторонами договору вартістю у межах надання правової допомоги під час розгляду справи №815/1479/18 у суді першої інстанції. Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанції про не доведення представником третьої особи вартості витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті за договором про надання правової допомоги, є помилковим». Разом з цим, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності справи №640/22250/19, колегія суддів враховує наступне. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, на думку колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що надані послуги щодо підготовки адвокатського запиту та складення позовної заяви є завищеними, оскільки неспівмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг позивачу та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Зазначене узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 26 вересня 2018 року по справі № 753/15683/15. Колегія суддів, проаналізувавши надані апелянтом документи, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг та обсяг таких, вважає, що сума 37 000,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн., що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких. Такий висновок, на переконання колегії суддів, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Також, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. …При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг». Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). При цьому, колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, предмет позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, колегія суддів вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 37 000,00 грн. є надмірною. Проте, з урахуванням принципу справедливості, складності справи, обсяг опрацьованого матеріалу, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС, що буде справедливою та співмірною сумою таких витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та частково знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення. Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року скасувати. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про стягнення з Офісу великих платників податків ДПС витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по справі - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14Б, код ЄДРПОУ 36088095) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про стягнення з Офісу великих платників податків ДПС витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по справі - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Собків Я.М. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлено 18.03.2020 р.