Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 2340/4462/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4462/18 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Чаку Є.В. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність керівника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, пов`язану з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів; - відповідно до вимог п. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів; - відшкодувати судові витрати, пов`язані із розглядом справи в сумі 620, 80 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року у сумі 1912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн 50 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із розглядом справи у сумі 207 (двісті сім) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 17 березня 2020 року. Однак, у зв`язку з надходженням від позивача заяви про відвід колегії суддів справа перебувала у провадженні іншого судді. Відтак, рішення по суті спору прийнято одразу після повернення справи головуючому судді. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти вимог скарги, зазначав про її безпідставність та наполягав на законності оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Пенсійним фондом України прийнято наказ № 213-о від 29 березня 2017 року «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області». 30 березня 2017 року головою комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, заступником начальника управління Толдоновою Н.В. видано наказ від 30 березня 2017 року № 17-о «Про оголошення п.4 наказу Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 № 213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області», яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, п.4 ч.1 статті 83 та п.1 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу» . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі №823/653/17 позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року; стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. (дев`яносто тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.) без урахування обов`язкових податків та зборів. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17 залишено без змін. Судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17 позивача поновлено на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року наказом Пенсійного фонду України від 24 квітня 2018 року № 183-о. Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04 травня 2018 № 212-о оголошено наказ Пенсійного фонду України від 24 квітня 2018 року № 183-о про поновлення позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року. Однак, за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року позивачу не було виплачено заробітну плату. Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, звернувся із відповідним позовом до суду. Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом. Відповідно до ч.3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно статті 94 Кодексу законів про працю та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ч.1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За ч. 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно ч.2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Відповідно до п. 3 ч.1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Частиною 3 статті 14 КАС України визначено, що не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року та допущено негайне виконання рішення суду в даній частині. Таким чином, ОСОБА_1 на підставі судового рішення повинен був бути поновлений на посаді з 03 квітня 2017 року негайно, не зважаючи на набрання рішенням законної сили, з дати ухвалення такого рішення - 07 лютого 2018 року. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавством імперативно визначено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде воно оскаржуватися. Отже, як встановлено судом, позивача поновлено на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року наказом Пенсійного фонду України від 24 квітня 2018 року № 183-о. Наведене свідчить про те, що роботодавцем рішення суду вчасно не було виконано, зокрема, в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а тому останній при поновленні працівника повинен був прийняти рішення щодо виплати середнього заробітку за час затримки у поновленні. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України. Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, ОСОБА_1 має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року. Розрахунок середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно статті 50 Закону України "Про державну службу" що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). З розрахунку середньоденної заробітної плати, який застосовано в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17 вбачається, що середньоденна заробітна плат позивача становить 427 грн. 50 коп. Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення. Відповідно до схем посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (із змінами), посадовий оклад керівника самостійного управління, служби, станом на лютий 2018 року складав 7000 грн. Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (запис № 15), наказом Пенсійного фонду України від 30 грудня 2016 року №839, ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця. Розмір надбавки за ранг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, становив 600 грн. Як зазначено відповідачем, надбавка за вислугу років ОСОБА_1 встановлена в розмірі 50% посадового окладу відповідно до наказу управління Пенсійного фонду в Тальнівському районі від 10 січня 2017 року №2-о «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі», який підписаний начальником управління ОСОБА_1 . Таким чином, заробіток позивача в період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року мав складатися з посадового окладу в розмірі 7000 грн.; розміру надбавки за вислугу років 3500 грн. (7000 грн * 50%); розмір надбавки до посадового окладу за 5 ранг державного службовця - 600 грн. та разом складати 11 100 грн. Оскільки кількість робочих днів в цей період становила 15 (всього в лютому 2018 року календарних днів 28, робочих - 20, святкових та вихідних - 8), то за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року відповідач повинен був виплати позивачу не отриману ним вчасно заробітну плату в сумі 8 325,00 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів (11100 грн. * (15днів/20днів)). В той же час, судом було встановлено, що згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07 листопада 2019 року № 95639/05-03, ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року нараховано 6 412, 50 грн. заробітної плати згідно (розрахунку Київського окружного адміністративного суду у справі №823/653/17), та виплачено вказану суму в квітні 2019 року. Позивач даний факт в апеляційній скарзі проігнорував, продовжуючи наполягати на необхідності виплати йому повної нарахованої судом суми - 8 325,00 грн. При цьому, жодних аргументів на підтвердження такої позиції не навів, у зв`язку з чим судом оцінена критично. Враховуючи обов`язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року в сумі 1 912, 50 грн. (8 325 грн. - 6412, 50 грн.). Щодо вимог позивача про допуск рішення суду до негайного виконання. Так, згідно ч.1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Предметом судового розгляду в межах даного провадження є саме несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не безпосереднє поновлення чи виплата коштів в межах одного місяця. Відтак, враховуючи правові наслідки, передбачені статтею 236 КЗпП України за таку бездіяльність з боку відповідача, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року. Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали щодо відповідача та суду першої інстанції. Так, предметом дослідження у даній справі є протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі №823/653/17. Відповідно до ч.1,2 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Згідно ч.8 цієї статті Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Оскільки судом в ході розгляду даної справи та безпосереднього вирішення спору було надано оцінку законності дій (бездіяльності) відповідача щодо невиконання судового рішення, то суд не вбачає підстав для прийняття окремих ухвал, відповідно, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про постановлення окремих ухвал щодо відповідача. Крім того, переглянувши оскаржуване рішення в апеляційному порядку, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції, тому в цій частині також немає підстав для винесення окремої ухвали. Щодо встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення, то відповідно до ч.1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, а позивачем достатнім чином не обґрунтовано такої необхідності, суд не вбачає підстав встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення. Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Є.В. Чаку