Постанова 4855 № 580/3339/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3339/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, в якому просив: - дати оцінку стану додержання встановлених прав і свобод інваліда 2 групи від трудового каліцтва державним органом та його начальником управління Леоновим О.П., який постійно підписує направду у так званих відповідях та невиконання ним судових рішень винесених по так званих відповідях, внести в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності відповідача у цій сфері; - визвати в судове засідання для дачі відповідей на питання зі звернення від 03.07.2019 начальника управління Леонова О.П., корупціонера сфабрикувавшого і цю так звану відповідь; - визнати неправомірними, що ущемляють права інваліда 2 групи від трудового каліцтва, дії відповідача по факту не своєчасного направлення його адресату та зобов`язати його надати законну відповідь; - зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000000 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 має інвалідність II групи та отримує пенсію за віком. 03.10.2019 позивач звернувся із заявою до начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, яка зареєстрована за № Г-101 та просив: інформувати про висновки розгляду даної заяви; направлять в судові засідання адекватних юристів; врахувати, що із за поведінки ОСОБА_2 в позивача немає засобів з пенсії на оскарження її дій. Додатком до заяви додано листа від 03.07.2019, який адресований начальнику виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. У описовій частині заяви від 03.10.2019 позивач зазначив, що суддя Гайдаш В.А. по справі № 580/2323/19 не здійснила захист його прав, а тому позивач звертається до відповідача щодо прийняття мір по факту порушення трудового законодавства працівниками управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вони неналежним чином брали участь в судових засіданнях 27.06.2019 у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду, зокрема, працівник юридичного відділу ОСОБА_3 зареєструвалась і брала участь у судовому засіданні, як вільний слухач, а працівник ОСОБА_2 покинула судове засідання до його закінчення, тобто, допустили прогули. Згідно супровідного листа від 03.10.2019 за № 01-10-1856 та фіскального чеку «Укрпошти» від 03.10.2019, виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України відповідачем направлено лист від 03.07.2019, який містився додатком до заяви та адресований безпосередньо начальнику виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. На заяву позивача від 03.10.2019, безпосередньо адресовану управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, відповідач листом від 18.10.2019 за № 08-07/Г-101з-109 повідомив ОСОБА_1 , що порушення трудового законодавства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не виявлено, а тому, відсутні підстави для їх звільнення. Повідомлено заявника, що надавати оцінку професійним якостям працівників, визначати відповідність професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов`язкам, має право лише роботодавець. Одночасно проінформовано, що його звернення від 03.07.2019 на ім`я в.о. директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України С.В. Нестерова, додане до заяви від 03.10.2019 направлене управлінням 03.10.2019 до виконавчої дирекції Фонду для розгляду. Додатком до листа № 08-07/Г-101з-109 додано супровідний лист від 03.10.2019 за № 01-10-1856. Згідно фіскального чеку «Укрпошти», ОСОБА_1 відповідь від 18.10.2019 за № 08-07/Г-101з-109 направлено 18.10.2019. Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступному. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закон України «Про звернення громадян», регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян») Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян») Згідно з нормами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Приписами ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги. Так, згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Слід зазначити, що вернення громадян до відповідного органу мають бути викладені максимально чітко та зрозуміло з метою їх належного та всебічного розгляду. Зрозуміле та чітке викладення вимог сприяє всебічній оцінці, викладених у зверненні фактів, та наданні максимально чіткої відповіді на поставлені питання. Під час розгляду даного спору по суті, судом першої інстанції було досліджено, що підставою для звернення позивача із заявами від 03.10.2019 слугував факт протиправних, на думку позивача, дій працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вони неналежним чином брали участь в судовому засіданні 27.06.2019 у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду, зокрема, працівник ОСОБА_3 . зареєструвалась і брала участь у судовому засіданні, як вільний слухач, а працівник ОСОБА_2 покинула судове засідання до його закінчення, тобто, допустили прогули. Звернення позивача від 03.10.2019 було візоване в день надходження заступником начальника управління Момотом Р.В., у зв`язку з перебуванням начальника управління Леонова О. П. у відпустці. Згідно наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 13.09.2019 № 02-70-к, на період щорічної відпустки начальника Леонова О.П. , виконання його обов`язків покладено на першого заступника управління ОСОБА_7 (а.с. 34) Крім того, подана позивачем заява, в день її надходження, тобто, 03.10.2019 зареєстрована та передана на розгляд за відповідною резолюцією. З урахуванням того, що заявник звернувся до управління з вимогою про притягнення до відповідальності за порушення трудового законодавства начальника юридичного відділу управління ОСОБА_2 та головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_3, згідно з ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення було передано для розгляду іншим посадовим особам управління. За наслідком розгляду звернення, відповідач вказав на те, що порушень чинного трудового законодавства посадовими особами, зазначеними у зверненні, не виявлено, а тому, підстав для звільнення начальника юридичного відділу управління ОСОБА_2 . та головного спеціаліста юридичного відділу управління ОСОБА_3 не встановлено та вказано, що надавати оцінку професійним якостям працівників, визначати відповідність професійних знань, умінь і навичок працівників має право лише роботодавець. Слід зазначити, що кожна установа/організація/орган, в цілому, мають діяти у відповідності до чинного законодавства, проте, останній, наділяється певними повноваженнями - свободою розсуду під час організації роботи такого органу, зокрема, підбору кадрів, в межах яких вони діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Тож, за зверненням позивача, відповідач, здійснивши перевірку викладених у ньому відомостей, не встановивши при цьому порушень трудового законодавства в діях своїх працівників, та повідомивши про це заявника у встановлені строки та у достатній мірі за обгрунтуванням, діяв правомірно. Отже, відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача від 03.10.2019, з дотриманням приписів Закону України «Про звернення громадян», надав йому повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 18.10.2019 № 08-07/Г-101з-109, при цьому, звернення розглянуто в термін, встановлений ст. 20 Закону та було вчасно направлено позивачу (а.с. 4, 5), з огляду на що, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до цілком обгрунтованого висновку про відсутність порушень з боку відповідача при наданні відповіді на звернення позивача, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, варто врахувати, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. У частині 2 статті 55 Конституції України, визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З наведеного офіційного тлумачення частини 2 ст. 55 Конституції України, слідує, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому, потребують правового захисту в суді. Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод людини, усунення перешкод у їх реалізації. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). У статті 5 КАС України, взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням їх суб`єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав та свобод, які вона не обґрунтовує. Зі змісту адміністративного позову в іншій частині позовних вимог не вбачається, якими самими діями чи бездіяльністю було порушено права позивача, які на його думку питання були розглянуті неналежним чином та, які рішення прийнято з порушенням норм закону. Частина прохальної частини позовної заяви не узгоджується з приписами ст. 5 КАС України, та за своєю формою не є позовними вимогами. За таких обставин, окружний суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем не було допущено порушень прав позивача при розгляді його заяви/звернення від 03.10.2019. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідь відповідача була розглянута уповноваженою особою, у строки, що передбачені Законом, з наданням у достатній мірі аргументованої відповіді по суті питання. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко