Ухвала КЦС ВС № 638/10868/15-ц

Ухвала 17 березня 2020 року м. Київ справа № 638/10868/15-ц провадження № 61-27982св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака Валерія Олександровича, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака Валерія Олександровича, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» про стягнення заборгованості закрито. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О., на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року і витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу № 638/10868/15-ц. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України. Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів. Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» Єрмака Валерія Олександровича, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» про стягнення заборгованості призначити до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець