Постанова 4856 № 560/255/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/255/20 Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л. Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 16 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач 14.01.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017; - зобов`язати відповідача виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України; - зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України. При цьому, ухвалою від 18.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині зобов`язання Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України примусово виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України. Крім того, позивачем, в суді першої інстанції заявлялось клопотання про відшкодування понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у невчиненні у виконавчому провадженні №56898637 дій, передбачених статтею 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", з примусового виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у справі №822/1877/16. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що суд має право зобов`язати відповідача подати звіт пов`язаний з виконанням рішення суду в іншій справі. Також вказує на протиправність висновків суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу яку надало ПП "Банкір" розподілу не підлягають, оскільки ПП "Банкір" займається діяльністю у сфері права, тому може надавати професійну правничу допомогу. Крім того, позивач вказує, що встановлення строку на апеляційне оскарження десять днів обмежує його право на правосуддя. Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №56898637 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1877/16. Постановою від 10.07.2017 у справі №822/1877/16 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16.05.2014 №32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України від 01.12.1994 №266-94 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". 31.10.2017 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №822/1877/16. Постановою від 01.08.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження №56898637 з виконання виконавчого листа №822/1877/16. Вимогою від 22.12.2018 №56898637 відповідач зобов`язав прокуратуру Хмельницької області виконати виконавчий лист №822/1816/17, попередив про відповідальність за невиконання вимоги державного виконавця, передбачену статтями 63, 75 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження". Вимогою від 28.01.2019 №56898637 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно зобов`язав прокуратуру Хмельницької області виконати виконавчий лист №822/1816/17 відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в частині визначення розміру відшкодовуваної шкоди протягом десяти робочих днів та повідомити державного виконавця про виконання. У зв`язку з відсутністю будь-яких інших дій державного виконавця у виконавчому провадженні №56898637 позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач просить суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення у іншій адміністративній справі, а тому у задоволенні вимоги щодо встановлення судового контролю необхідно відмовити. Щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не надав суду договір про надання правничої допомоги, укладений з адвокатом, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, то підстави для стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача відсутні. Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Стосовно вимоги про встановлення судового контролю колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначеній нормі кореспондують положення п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення у разі необхідності вказується про порядок і строк виконання рішення. Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/18826/14. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення у справі. Разом з тим, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017, зобов`язати відповідача виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України. В подальшому позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача примусово виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України. Ухвалою від 18.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині про зобов`язання Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України примусово виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у відповідності до вимог законодавства України. Таким чином, позовна заява не містить вимог зобов`язального характеру та від відповідача у даній справі не вимагається вчинення будь-яких дій на виконання цього рішення. При цьому, у даній справі позивач просив зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 в іншій справі. Однак, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення належить до повноважень суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі. Згідно матеріалів справи, Хмельницький окружний адміністративний суд не приймав рішення від 10.07.2017 в межах даної справи. Відтак, підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 в межах даної адміністративної справи відсутні. Крім того, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень відповідача у справі, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В даному випадку відповідачем у справі є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відносно якого судом не приймалося рішення зобов`язального характеру. При цьому, у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у справі №822/1816/17 суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі не на користь якого прийнято рішення є прокуратура Хмельницької області. Проте, прокуратура Хмельницької області не є ні відповідачем, ні іншою стороною у даній справі. Відтак, суд не наділений повноваженнями встановлювати судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 по справі №822/1816/17 в межах розгляду даної справи. Таким чином, вимога позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є безпідставною та задоволенню не підлягає. Відносно вимоги щодо розподілу судових витрат, колегія суддів враховує таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7). Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надавались до суду першої інстанції копії договору про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) від 06.01.2020, додатку №1 до вказаного договору, акту про приймання-передачі послуг від 03.02.2020, квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 13.02.2020. Згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 06.01.2020, він укладений між Римським А. В. (Замовник) та ПП "Банкір" (Виконавець). Згідно даних з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ПП "Банкір" є діяльність у сфері права (основний) (Код КВЕД 69.10). Згідно акту приймання-передачі послуг до договору від 06.01.2020 про надання юридичних послуг від 03.02.2020: - вивчення обставин справи та надання рекомендацій щодо дій в межах правового поля 1000 грн (1 год); - огляд та систематизація судової практики - 4000 грн (4 год); - складання та написання позовної заяви 2000 грн (2 год); - підготовка копіювання додатків, групування додатків, посвідчення додатків 1000 грн (1 год); - вивчення ухвали суду від 17.01.2020 та її виконання 1500 грн (1,5 год). Всього вартість наданих позивачу послуг становить 9 500 грн. Проте, з квитанції до прибуткового кассового ордеру № 2 від 13.02.2020 вбачається, що на підставі вищвкааного договору позиваче сплачено ПП "Банкір" 8000 грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19. Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг ПП "Банкір" у даній адміністративній справі неспівмірним із складністю справи та наданих послуг, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони. Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних ПП "Банкір" робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення цієї вимоги позивача та стягнення понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., яка підтверджується належними доказами та є співмірною із складністю даної справи та наданими ПП "Банкір" послугами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо доводів скаржника про те, що встановлення строку на оскарження рішення в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення грубо порушує його право на правосуддя, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст. 287 КАС України. Відповідно до вимог ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Отже, враховуючи, що ст. 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та є спеціальною нормою по відношенню до ст. 295 КАС України, судом першої інстанції вірно вказано про можливість оскарження судового рішення в даній категорії справ протягом десяти днів з дня їх проголошення. Вказаний десятиденний строк на оскарження судового рішення прямо передбачений ст. 287 КАС України та жодним чином не порушує права позивача на оскарження судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, тобто прийняте рішення в цій частині не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. В іншій частині доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови в частині встановлення судового контролю колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року -скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, буд. №13, м. Київ). В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 287, 328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.