Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/1745/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1745/21 пров. № А/857/24047/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Довгої О.І., Матковської З.М., за участю секретаря Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (постановлену головуючим суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьк) про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 140/1745/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у даній справі позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, №ХА-15882/17, виданої 20.11.2020 Волинський обласним військовим комісаріатом; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.04.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років (з урахуванням раніше виплачених сум) відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, №ХА-15882/17, виданої 20.11.2020 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 908 грн. 31.10.2023 позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка мотивована наступним. Волинським окружним адміністративним судом на виконання даного рішення від 30.03.2021 у справі № 140/1745/21 видано виконавчий лист. Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на підставі виконавчого листа № 8360/2021 від 19.05.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65590744 від 28.05.2021. 24.06.2021 згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем було повернуто виконавчий лист №8360/2021 від 19.05.2021. ОСОБА_1 вважає, що рішення суду в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», боржником виконане не було. Позивачем вчинено всі залежні від нього дії з метою виконання рішення суду, проте загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, адже відповідач створює перешкоди для виконання вказаного рішення. З наведених підстав ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у даній справі. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили не виконується відповідачем. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За змістом ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 2 ст. 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача інша половина до Державного бюджету України. Водночас положенн Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, можливе й після ухвалення такого рішення, за наслідком розгляду відповідного клопотання позивача. Така позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17. Так, у справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз`ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства». Зокрема, Вищий адміністративний суд вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб`єкта владних повноважень-відповідачем лише під час прийняття рішення у справі. Натомість Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його правом, а не обов`язком. Суд виходить з того, що судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що судове рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення). Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати. Як слідує зі змісту заяви, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю, позивач зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду. Слід вказати про те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2021 Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 30.03.2021 у справі № 140/1745/21 видано виконавчий лист № 8360/2021 від 19.05.2021, який пред`явлено до виконання та 28.05.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65590744. 24.06.2021 згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем було повернуто виконавчий лист №8360/2021 від 19.05.2021. Підставою для повернення було те, що виплата заборгованості за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 121096,07 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, через відсутність фінансового ресурсу територіального органу Пенсійного фонду України провести виплату нарахованих коштів. Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, доплата пенсії з 01.04.2019 по 31.05.2021 становить 121096,07 грн. Вказана обставина не заперечується позивачем. Відтак, відповідач надав докази, які підтверджують факт виконання ним рішення у справі та проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату №ХА-15882/17 від 20.11.2020. В свою чергу, Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021 у справі № 360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначив, невиконання судового рішення ГУПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Таким чином, колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що позивачем у своїй заяві не наведено будь-яких доводів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як і не зазначено підстав, через які відповідач ухиляється від виконання судового рішення, а також не надано відповідних доказів на підтвердження зазначених доводів. Б а більше суд вірно зазначив, що у межах розгляду справи №140/1745/21 судом вирішувалося питання правомірності не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, №ХА-15882/17, виданої 20.11.2020 Волинський обласним військовим комісаріатом, із обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Разом з цим, у вказаному рішенні суд не встановлював пенсійному органу порядок та умови виплати пенсії ОСОБА_1 . Відтак, не виплата позивачу різниці між розміром пенсії, перерахованої за рішенням суду та фактично виплаченої, не може свідчити про не виконання рішення суду від 30.03.2021 у справі № 140/1745/21, що в свою чергу свідчить про відсутність такої обставини, як невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 140/1745/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня ї прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року