Постанова Київський апеляційний суд № 754/11622/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2020 року м. Київ справа № 754/11622/19 провадження № 22-ц/824/4391/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. учасники справи: позивач -ОСОБА_1 відповідач - Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Радосинь» розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у складі судді Галась І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Радосинь» про визнання загальних зборів кооперативу незаконними, усунення перешкод у користуванні гаражним боксом, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АГК «Радосинь», в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсними та скасувати протоколи загальних зборів АГК «Радосинь», а саме: Протокол № 3 від 26 грудня 2014 року, яким затверджувався кошторис щомісячних витрат на 2015 рік та місячних внесків власників гаражних боксів; Протокол № 2 від 12 березня 2015 року, яким було затверджено скоригований кошторис з урахуванням зміни тарифів та встановлено місячні внески для власників гаражних боксів з червня 2015 року та Статут в новій редакції; Протокол № 10 від 29 грудня 2015 року, яким затверджувався кошторис щомісячних витрат на 2016 рік та місячних внесків для власників гаражних боксів; Протокол № 4 від 26 грудня 2016 року, яким затверджувався кошторис щомісячних витрат на 2017 рік та місячних внесків для власників гаражних боксів; Протокол № 3, яким затверджувався кошторис щомісячних витрат на 2018 рік та місячних внесків для власників гаражних боксів. Визнати недійсним та скасувати протоколи загальних зборів АГК «Радосинь», а саме: Протокол № 2 від 03 грудня 2014 року, Протокол № 7 від 25 листопада 2015 року, Протокол № 9 від 29 грудня 2015 року, Протокол № 3 від 18.10.2016 року, яким затверджено Статут в новій редакції, Протокол № 4 від 31 серпня 2018 року засідання правління на якому прийняли рішення про виключення групи членів кооперативу з усіх видів членства, Протокол № 2 від 26.02.2019 року, яким затверджено Статут в новій редакції. 3) Зобов`язати АГК «Радосинь» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні гаражним боксом № АДРЕСА_1. У мотивування вимог прослався на те, що він є членом кооперативу з 1997 року та відповідно до Свідоцтва про право власності від 08 грудня 2009 року є власником гаражного боксу АДРЕСА_1 Уважав, що неправомочними зборами членів кооперативу з 2014 року по 2017 рік затверджувались кошториси щомісячних внесків для власників гаражних боксів. Зазначав, що голова правління АГК «Радосинь» ОСОБА_2 , усупереч нормам законодавства, 14 березня 2016 року розпорядився відключити електропостачання гаражного боксу АДРЕСА_1. А з 2018 року було вилучено перепустку на в`їзд до АГК «Радосинь». Позивач зазначав, що вищевказані дії відповідача порушують його конституційні права на користування власністю. Сплачуючи внески з 1997 року позивач указував, що гаражний бокс № АДРЕСА_1 був побудований ним за власні кошти, останній кошторис був затверджений у 2013 році і з того часу не змінювався, внески становили 75 гривень. У 2016 році позивачу стало відомо, що 30.10.2014 року було проведено загальні збори членів кооперативу, на яких були присутні лише 8 членів кооперативу та яких було визнано членами кооперативу з ухвальним голосом, а інші 1083 членів кооперативу - асоційованими членами кооперативу з правом дорадчого голосу. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів кооперативу від 30 жовтня 2014 року. Рішення набрало законної сили. Позивач зауважував, що виходячи з рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року управління кооперативом здійснювалось неправомочними особами, а отже прийняті ними рішення підлягають скасуванню. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано АГК «Радосинь» усунути перешкоди в користуванні гаражним боксом № АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . У задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, 23 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсними та скасування протоколів загальних зборів АГК «Радосинь», а саме: Протоколу № 3 від 26 грудня 2014 року, Протоколу № 2 від 12 березня 2015 року, Протоколу № 10 від 29 грудня 2015 року, Протоколу № 4 від 26 грудня 2016 року, Протоколу № 3 від 21 грудня 2017 року, Протоколу № 2 від 03 грудня 2014 року, Протоколу № 7 від 25 листопада 2015 року, Протоколу № 9 від 29 грудня 2015 року, Протоколу № 3 від 18.10.2016 року, Протоколу № 4 від 31 серпня 2018 року, Протоколу № 2 від 26.02.2019 року та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року позов задоволено частково, визнано недійсним і скасовано рішення загальних зборів членів АГК «Радосинь» від 30 жовтня 2014 року, оформлених протоколом №

1. Уважає, що на виконання вказаного рішення суду, правління АГК «Радосинь» не вчинило жодних дій, в тому числі, і щодо відновлення порушених прав та інтересів позивача та інших членів кооперативу, не скликалися збори членів ВГК та не було приведено у відповідність Статут та не обрано правомочне правління та голову кооперативу. Зазначає, що суд, пославшись на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та факти, встановлені в межах розгляду цієї справи, визнавши їх преюдиційними, не дав належної оцінки факту прийняття та затвердження оспорюваних протоколів саме неповноважними загальними зборами членів кооперативу, чим порушив вимоги ст. 265 ЦПК України. Констатуючи порушення його прав, позивач наголошує на тому, що АГК «Радосинь», рішення яких оформлені Протоколом №1 від 30 жовтня 2014 року, були визнані недійсними та скасовані, продовжувало здійснювати, не маючи на це повноважень, керівництво кооперативом «Радосинь», приймаючи рішення та затверджуючи протоколи, стосується діяльності кооперативу. А тому, на думку позивача, всі рішення АГК «Радосинь», прийняті після 30 жовтня 2014 року, є незаконними, а оспорювані протоколи підлягають скасуванню у зв`язку з прийняттям їх неповноважними загальними зборами членів кооперативу. 27 лютого 2020 року представником АГК «Радосинь» - Решнюком А.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними протоколів, якими було оформлено рішення зборів, суд виходив з того, що позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачем його законних прав та інтересів. Також суд зазначив, що позивач просить визнати недійсними та скасувати саме протоколи, в той час, як про скасування прийнятих даними зборами кооперативу рішень він не заявляє. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року в цивільній справі №754/13599/16 було визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів членів кооперативу «Радосинь» від 30 жовтня 2014 року, оформлені протоколом №

1. Згідно пункту 26 Статуту в редакції від 1997 року передбачено, що Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) які для керівництва поточними справами вибирають голову та правління кооперативу. У пункті 27 Статуту в редакції від 1997 року зазначено, загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) визнаються дійсними при участі в них не менш, як половина загальної кількості членів або дві третин уповноважених. Згідно п. 28 Статуту в редакції від 1997 року, рішення загальних зборів приймаються більшістю присутніх членів кооперативу (уповноважених). Статут Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Радосинь» був затверджений зборами уповноважених від 11.10.2007 року - Протокол №

3. Пункт 9.6 даної редакції визначає, що у випадку, коли рішення неможливо прийняти при відсутності кворуму на загальних зборах, зборах уповноважених, чи зборах в рядах можливе розглядання і прийняття рішення шляхом голосування через опитувальні листи. Згідно інформації, зазначеної головним бухгалтером АГК «Радосинь» на опитувальному листі по затвердженню кошторису на 2015 рік, «за» проголосували 796 осіб. З інформації, зазначеної головою правління АГК «Радосинь» ОСОБА_2 на опитувальному листі по затвердженню кошторису на 2016 рік, убачається, що «за» проголосували 656 осіб; на опитувальному листі по затвердженню кошторису на 2017 рік - «за» проголосували 733 особи. Статут Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Радосинь» був затверджений Протоколом №7 від 25 листопада 2015 року. Протоколом № 3 від 26 грудня 2014 року було оформлено рішення загальних зборів кооперативу АГК «Радосинь» про затвердження кошторису на 2015 рік та розміру членських внесків на 2015 рік. Були присутні 8 осіб. Протоколом № 2 від 26 березня 2015 року було оформлено рішення загальних зборів кооперативу АГК «Радосинь» про внесення змір до кошторису на 2015 рік та затвердження місячних внесків для власників гаражних боксів на 2015 рік. Були присутні 10 осіб. Протоколом № 10 від 29 грудня 2015 року було оформлено рішення загальних зборів кооперативу АГК «Радосинь» про затвердження кошторису на 2016 рік та затвердження місячних внесків для власників гаражних боксів на 2016 рік. Були присутні 12 осіб. Протоколом № 4 від 28 грудня 2016 року було оформлено рішення загальних зборів кооперативу АГК «Радосинь» про затвердження кошторису на 2017 рік та затвердження місячних внесків для власників гаражних боксів та для ФОП. Були присутні 12 осіб. Протоколом № 3 від 21 грудня 2017 року було оформлено рішення загальних зборів кооперативу АГК «Радосинь» про затвердження кошторису на 2018 рік та затвердження місячних внесків для власників гаражних боксів та для ФОП. Були присутні 12 осіб. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1 ст. 8 Закону). Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим статтею 15 Закону України «Про кооперацію» та статутом кооперативу. Відповідно до ст.ст.97, 98 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно із ч.4 ст.6, ч.1 ст.13 Закону України «Про об`єднання громадян», усі основні питання діяльності об`єднань громадян повинні вирішуватись на зборах усіх членів або представників членів об`єднання. Об`єднання громадян діє на основі статуту або положення. За приписами ст. 15 зазначеного Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, тощо. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено, скликання зборів уповноважених кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Звертаючись з указаним позовом до суду, позивач зазначав, що за розпорядженням голови правління АГК «Радосинь» ОСОБА_2 позивачеві відключили електропостачання його гаражного боксу № АДРЕСА_1 та вилучили перепустку на в`їзд до АГК «Радосинь», у зв`язку з цим позивач просив визнати недійсними та скасувати протоколи загальних зборів АГК «Радосинь», якими затверджувався кошторис щомісячних витрат та місячних внесків власників гаражних боксів з 2014 по 2019 рік. Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, мас право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протоколів недійсними, суд виходив з того, що позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачами його законних прав та інтересів з урахуванням того, що протоколи не є тими актами , які містять в собі наявність будь-яких прав та обов`язків, а є констатацією та фактичним відображенням того рішення, яке прийнято загальними зборами відповідно до Статуту кооперативу. Проте, вимог про скасування рішень, якими встановлювався та затверджувався кошторис щомісячних витрат та місячних внесків власників гаражних боксів з 2014 по 2019 рік позивачем не заявлялося, а тому вірним є висновок суду про недоведеність позивачем порушення відповідачами його законних прав та інтересів в цій частині заявлених позовних вимог. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.А. Кравець Судді О.Ф. Мазурик Л.Д. Махлай