Постанова Київський апеляційний суд № 357/13591/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2020 року м. Київ справа № 357/13591/18 провадження № 22-ц/796/5637/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Городька Павла Павловича та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року у складі судді Кошель Б.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на особисте утримання, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 1 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дітьми повноліття, та кошти на її особисте утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення доньками трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі, від якого мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказувала на те, що діти проживають з нею та повністю перебувають на її утриманні, проте, добровільно відповідач коштів на утримання доньок не надає, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн та вирішено питання судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць. Не погоджуючись з указаним рішенням, 11 лютого 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Городько Павло Павлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до вивчення змісту, належності та допустимості доказів позивача і знехтував правом апелянта на захист особистих інтересів шляхом подачі доказів, що потягло за собою ухвалення рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи, принципам законності і обґрунтованості, якими зобов`язаний був керуватися суд. Вказує, що суд належним чином не повідомив апелянта про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив його права на участь в судовому засіданні та на захист інтересів, нівелюючи встановлені ст. 3 ЦПК України принципи судового процесу, зокрема, принцип верховенства права. Представник відповідача в апеляційній скарзі також посилається на те, що позивач ввела суд в оману з приводу невиконання апелянтом батьківського обов`язку щодо матеріального забезпечення дітей. Окрім того, вважає, що суд не сприяв стороні відповідача у підготовці та наданні до суду доказів, які би спростували доводи позивача в частині обґрунтованості позову, оскільки їх подача потребувала значного часу для надіслання з Королівства Данії та легалізації в Україні. Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна 18 лютого 2020 року подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, зазначивши у резолютивній його частині про задоволення позову частково, оскільки, на думку апелянта, суд фактично частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши в резолютивній частині про задоволення позову в обсязі меншому, ніж зазначено в позовній заяві. Уважає, що суд необґрунтовано зменшив суму аліментів, яка підлягає стягненню, оскільки матеріалами справи доведено здатність та можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому у позові розмірі. 10 березня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу, подану нею від імені позивача, - змінити. Одночасно з відзивом на апеляційну скаргу представником позивача подано клопотання про стягнення ( розподіл) судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в якому остання просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, судурахував обставини, які передбачені в ст. 182 СК України та виходив з того, щооскільки відповідач не надає позивачу грошової допомоги на утримання доньок та на її особисте утримання, тому необхідно стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14.11.2018 року до їх повноліття та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на особисте утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 14.11.2018 року до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.2016 року, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2019 року. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Сертифікатом особистих даних, виданих Парафією Фруерінг , Муніципалітет Скандерборг (Королівство Данія) від 20.12.2017 року. 15.11.2019 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, про визначення місця проживання дітей, відповідно до якого визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 . В зазначених рішеннях судами встановлено, що малолітні діти проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Встановленим є також і те, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а в Королівстві Данія перебуває тимчасово, оскільки у нього була робоча віза та посвідка на тимчасове проживання. Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Отже, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Городька Павла Павловича, що суд першої інстанції формально підійшов до вивчення змісту, належності та допустимості доказів позивача і знехтував правом апелянта на захист особистих інтересів шляхом подачі доказів колегія до уваги не приймає, оскільки судом достовірно встановлено, що малолітні діти фактично проживають разом з матір`ю та перебувають на повному її утриманні. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Доказів того, що відповідач надає дітям матеріальну допомогу та утримує їх останнім не надано, як і не спростовано доводів позивача, що діти перебувають на утриманні матері, а тому вірним є висновок суду, що позов в цій частині є повністю обґрунтований. Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача, що справу розглянуто у відсутність відповідача, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 04 грудня 2019 року провадження у справі поновлено та повідомлено осіб, які беруть участь у справі про призначене судове засідання на 13 січня 2020 року ( а.с.116), що повністю узгоджується з вимогами ст. 274 ЦПУ України щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження. ОСОБА_2 був особисто повідомлений про розгляд справи 13.01.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.146), тому безпідставні є доводи апелянта, що суд належним чином не повідомив апелянта про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив його права на участь в судовому засіданні та на захист інтересів. Згідно із ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має врахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно до ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку /доходу/ матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Частина 2 ст. 84 СК України передбачає, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Згідно ч. 2 статті 182 Сімейного Кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. А мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Стаття 183 СК України визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, частиною третьою якої встановлено максимальний розмір, тобто, розмір аліментів у частці не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Встановивши, що відповідач не надає допомоги на утримання доньок та на особисте утримання позивача, суд вірного висновку дійшов про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14.11.2018 року до їх повноліття, та на особисте утримання позивача - у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною 3-х років. При визначенні розміру аліментів суд вірно врахував положення, передбачені ст. 182 СК України, а саме, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому доводи апеляційної скарги представника позивача, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і саме такий розмір мав би бути застосований судом не приймається колегією до уваги, оскільки зводиться до власного тлумачення закону і суперечить нормам Сімейного кодексу, на підставі якого суд вірно вирішив справу. За положеннями статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним Кодексом України. Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII (набрав чинності з 8.07.2017) внесено зміни до Сімейного кодексу України, які стосуються аліментних зобов`язань. При цьому збільшено мінімальний розмір аліментів, що має стягуватися на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (замість 30%, як було раніше). Законодавець визначає поняття «мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину» та «мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину», які не є тотожними. Згідно частини 2 статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Оскільки мінімальний розмір аліментів, що стягується на одну дитину, визначений законодавчими актами України (ч.2 ст. 182 СК України), то додаткове ухвалення рішення суду з цього приводу не потребується. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у частці від доходу батька дітей, а саме у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), а мінімальний розмір аліментів визначений СК України складає 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, колегія не вбачає підстав для зміни резолютивної частини рішення суду від 13 січня 2020 року. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача подала клопотання про відшкодування витрат під час розгляду справи в судів апеляційної інстанції. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга представника позивача - без задоволення, колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційних скарг на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідачаОСОБА_2 - адвоката Городька Павла Павловича та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни - залишити без задоволення. РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 13 січня 2020 року - залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.А. Кравець Судді О.Ф. Мазурик Л.Д. Махлай