Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/17095/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/17095/22 Провадження № 22-ц/4820/1779/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/17095/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2022 року (суддя Павловська А.А.) Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтуванні позову зазначалось, що з 10 травня 2014 року до 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . В шлюбі у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Місце проживання доньки зареєстровано в АДРЕСА_1 , але після розірвання шлюбу донька проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_5 . Зазначає, що відповідач добровільно кошти на утримання доньки не надає та свого батьківського обов`язки належним чином не виконує, хоча має можливість сплачувати аліменти, оскільки відповідач офіційно працевлаштований. Тому, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 17.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині визначення розміру стягнутих аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_4 у розмірі 1/7 заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що з моменту окремого проживання з дитиною відповідачем систематично сплачуються добровільно аліменти та оплачуються додаткові витрати на потреби дитини. Однак, з урахуванням на утримання відповідача непрацездатної дружини, яка перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також новонародженого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає за можливе виконувати аліментні зобов`язання у розмірі 1/7 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10 травня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.5). У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6) Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.12-13). Дитина фактично проживає з матір`ю за адресою АДРЕСА_2 і знаходиться на її утриманні (а.с.7-9). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з ст.ст. 180, 191 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Аналогічне роз`яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач, відповідно до ст. 180 СК України, зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, є працездатною особою та з урахуванням його майнового стану, а також віку дитину, виходячи з мінімальних потреб дитини для її належного забезпечення, а тому правильно визначив аліменти на утримання доньки у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано перебування на утриманні відповідача непрацездатної дружини та народження ще однієї дитини, оскільки судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів враховано обставини, передбачені ст. 182 СК України. Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 367 ЦПК України). Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміну сімейного стану, а саме народження у відповідача сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не може бути прийняте апеляційним судом до уваги, оскільки вказані обставини виникли, після ухвалення рішення судом першої інстанції. Не заслуговує на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо добровільного перерахування коштів позивачу на утримання доньки та додаткові потреби, оскільки здійснені відповідачем платежі на користь позивача відповідно до наданих ним виписки по особовому рахунку та квитанції не носять постійний характер і не свідчать про постійне матеріальне забезпечення доньки, з огляду на те, що щомісячні платежі мали місце по лютий 2022 року, а потім лише у вересні 2022 року (після відкриття провадження у даній справі) здійснено переказ коштів в сумі 14700 грн (а.с. 31-32). Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить посилань на належні та допустимі докази об`єктивної неможливості сплати аліментів на утримання дочки у визначеному судом розмірі. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 08 грудня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай