Постанова 4824 № 752/7856/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 року м. Київ Справа №752/7856/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2898/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Лугового Р.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Колдіної О.О. 25 вересня 2019 року у м. Києві, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки, В С Т А Н О В И В У квітні 2019 року заявник ТОВ «АНСУ» звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «АНСУ» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки. Заява обґрунтована тим, що 21 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «АНСУ» було укладено Договір про відступлення права вимоги. На підставі вказаного договору право вимоги за кредитним договором №33-524\07-А від 21 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , за договором поруки №524\07-А-П від 21 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , а також всі інші, пов`язані з ними права та обов`язки в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, перейшло до ТОВ «АНСУ». Відповідно до укладеного Договору відступлення, ТОВ «АНСУ» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні при виконанні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки. Замість Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ». Ухвала суду мотивована тим, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відступлено право вимоги ТОВ «АНСУ», а тому, суд вважав, що заява ТОВ «АНСУ» підлягає задоволенню. Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу в якій він посилається на неправильне застосування судом норм процесуального і матеріального права та на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази переходу права вимоги. Зазначає, що договір відступлення права вимоги був підписаний особою, повноваження якої судом не було з`ясовано, а тому такий договір не міг бути взятим до уваги у якості належного доказу. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що на момент укладення договору відступлення права вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебував у стадії ліквідації, а отже всі дії від імені банку могла здійснювати тільки одна особа, а саме - Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ірклієнко Юрій Петрович. Вказує на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував та не взяв до уваги той факт, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Таким чином рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року в частині вирішення вимог банку про стягнення заборгованості було скасовано, а отже виконавча процедура щодо цього рішення є неможливою. Також вказує на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вийшов за межі заявлених вимог, оскільки у заяві просили просили про заміну сторони у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні. Враховуючи вищевикладене просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про заміну сторони (стягувача) у виконавчих листах у справі №752/7859/13-ц. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «АНСУ» заперечував щодо доводів про відсутність повноважень представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підписання договору про відступлення права вимоги та доводів апеляційної скарги про заміну сторони виконавчого провадження щодо рішення, яке було скасовано. Разом з тим представник ТОВ «АНСУ» погодився з позицією Штанько О.М. про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, у зв`язку із чим вважає за доцільне скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ «АНСУ» в межах заявлених вимог в суді першої інстанції. В судовому засіданні представник ТОВ «АНСУ» - Кононов І.К. заперечував проти доводів апеляційної скарги щодо належного здійснення переходу прав кредитора Визнав обставини відсутності відкритого виконавчого провадження, а тому підтримав доводи наведені у відзиві. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд справи належним чином, а тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №33-524/07-А (а.с. 16-24). В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 21 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №33-524/07-А-П (а.с. 25-27). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки первісні вимоги банку задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості з кредитним договором в розмірі 197817,62 грн та суму судового збору в розмірі 1366,08 грн. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволені зустрічного позову відмовлено в повному обсязі. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів строкову заборгованість по кредиту 6198,45 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 49544,21 грн; строкову прострочену заборгованість по кредиту 8566,91 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 68475,31 грн; строкову заборгованість процентам в розмірі 135,35 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1081,85 грн; прострочену заборгованість по процентам в розмірі 5199,32 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 41558,16 грн; пеню 98908,81 грн, а всього 259568,34 грн та судові витрати в розмірі 1595,68 грн. В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року залишено без змін. На підставі зазначених судових рішень було видано виконавчі листи. 21 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «АНСУ» укладено Договір про відступлення права вимоги. За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитним договором та договором поруки з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру №1 до цього Договору (а.с. 28-36). Судом встановлено, що виконавче провадження, у даній справі, не відкрито. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За правилами даної норми дійсність правочину презюмується. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. ч. 2, 3 ст. 512 ЦПК України). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності зміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 442 ЦПК України заміна стягувача у виконавчому листі можлива до відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «АНСУ» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, а саме заміни стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на стягувача - ТОВ «АНСУ» у зв`язку з переходом до ТОВ «АНСУ» прав кредитора відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018 року. Договір про відступлення прав кредитора не був оспорений в судовому порядку, а отже в силу ст. 204 ЦК України є правомірним. Доводи апеляційної скарги щодо його підписання не уповноваженою особою не може бути прийнятим до уваги суду так як питання його дійсності виходять за межі предмету розгляду. Враховуючи, що договір про відступлення права вимоги є правомірним, він є таким, що породжує права і обов`язки для його сторін, зокрема, і права кредитора ТОВ «АНСУ» за борговим зобов`язання, що виникли у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . А отже вимога ТОВ «АНСУ» про здійснення заміни сторони у виконавчому листі заявлена обґрунтовано. Разом з тим, новим кредитором було заявлено саме про заміну сторони у виконавчому листі, так як виконавче провадження не відкрито. Судом першої інстанції змінено стягувача у виконавчому провадженні при виконанні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки. Тобто судом першої інстанції не враховано вимогу заявника та залишено поза увагою положення ч. 5 ст. 442 ЦПК України. Оскільки виконаче провадження, у цивільній справі №752/7856/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки не відкрито, судом першої інстанції помилково здійснено заміну сторону виконавчого провадження. Враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року скасовано в частині рішення Голосіївського районного суду від 24 січня 2014 року має бути зазначено про зміну стягувача у виконавчому листі, як такого, що виданий на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження. Але враховуючи, що в переважній більшості висновки суду відповідають обставинам справи колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід змінити, у зв`язку з чим резолютивну частину викласти в новій редакції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року - змінити, у зв`язку з чим резолютивну частину викласти в наступній редакції. «Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» у виконавчому листі на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки». Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 17 березня 2020 року.