Постанова 4824 № 755/16656/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4405/2020 ПО С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2020 року м. Київ Справа № 755/16656/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват банк» третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернуто позивачу. Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Справа № 755/16656/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/4405/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що висновок суду про те що, предметом оскарження є рішення державного виконавця, які були вчинені для виконання оскаржуваного виконавчого напису і відповідно посилаючись на п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України, вказав, що позовна заява підлягає поверненню з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог, безпідставно віднісши до юрисдикції адміністративного суду основні позовні вимоги, а саме вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такий висновок суду на його думку є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, суд першої інстанції безпідставно визначає похідні позовні вимоги основними, оскільки основними вимогами у позовній заяві є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Спір, виник з приводу виконавчого напису, вчиненого за зверненням відповідача до приватного нотаріуса. Вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню покиненню мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Вимоги про закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна і коштів позивача, виключення відомостей про позивача з єдиного державного реєстру боржників, є похідним, як передбачено ч.3 ст. 19 КАС України, і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «Приват Банк», третя особа:приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бандар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в порядку цивільного та адміністративного судочинства, об`єднання цих вимог в одному провадженні є недопустимим в силу положень цивільного процесуального законодавства, оскільки передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ та дотримання певної форми звернення з такими вимогами до суду, що зумовлює застосування положень п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновок суду першої інстанції виходячи з наступного. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України). Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 ЦПК України Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. Згідно з ч.1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Відповідно до положень ч.1 ст. 20, ч.4 ст. 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 ЦПК України Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «КБ «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бандар І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив: - визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондра І.М. від 12 жовтня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 8981 таким, що не підлягає виконанню; - відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язати відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчити виконавче провадження відкрите 07 червня 2017 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В. ( ВП № 54057272) - зобов`язати відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції зняти арешт, накладений на майно і кошти ОСОБА_1 по становою про арешт майна боржника від 06 листопада 2018 року та постановою про арешт коштів боржника від 06 лютого 2019 року - зобов`язати відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 як боржника. Отже, наведене свідчить про те, що основною позовною вимогою позивача є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а інші позовні вимоги є похідними від основної вимоги. Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Таким чином, оскільки основна позовна вимога ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню розглядається в порядку цивільного судочинства, а вимоги щодо зобов`язання органів ДВС вчинити ті чи інші дії, є похідними від основної позовної вимоги, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу на підставі п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України є передчасним. Таким чином, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , а тому ухвала суд першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 367, 369, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна