Постанова Київський апеляційний суд № 755/2584/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/2584/19 головуючий у І інстанції: Захарчук С.С. провадження 22-ц/824/4211/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 10 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гуля В.В. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис від 27 листопада 2018 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню. В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що на підставі вищезазначеного виконавчого напису, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К.Л. для виконання вчиненого виконавчого напису. З метою запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів, просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за вказаним виконавчим написом. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що підтверджень того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, а тому вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Висіцька І.В. підтримала позицію свого довірителя, а представник ОСОБА_2 - адвокат Можаєв М.О. виступив проти задоволення апеляційної скарги та надав письмові пояснення, де зазначено, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису у відкритому виконавчому провадженні вже відбулось стягнення грошових коштів, що в подальшому може утруднити виконання можливе рішення суду. Інші учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Статтею 149 ЦПК України визначено підстави для забезпечення позову, зокрема, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України). Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Так, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для вчинення нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 578 845 грн. 44 коп., позивач звернувся з позовом до суду про визнання даного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначає, що на підставі оспорюваного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження, у межах якого були проведені дії щодо стягнення з нього суми боргу, накладено арешт на все майно та рахунки боржника. Таким чином, відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до продовження стягнення заборгованості на підставі виконавчого документу, законність якого оскаржується позивачем в судовому порядку. Викладені обставини, ураховуючи положення ст.149 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Посилання апеляційної скарги на відсутність доказів на підтвердження доцільності вжиття заходів забезпечення позову спростовується матеріалами справи. Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції керувався принципом співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності належного обґрунтування судового рішення не впливають на його законність та є безпідставними. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «10» березня 2020 року. Головуючий Судді: