Постанова 4804 № 233/4525/19

Єдиний унікальний номер 233/4525/19 Номер провадження 22-ц/804/551/20 Справа № 233/4525/19 Головуючий в суді першої інстанції Мартиненко В.С. Провадження № 22-ц/804/551/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В., розглянув у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 233/4525/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року у складі судді Мартиненко В.С., - ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 22305,79 грн. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що у вказаний період він працював електромеханіком дільниці у виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 35489 грн. 31 коп., після вирахування обов`язкових платежів її розмір складає 22305 грн. 79 коп. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 32964 (тринадцяти двох тисяч дев`ятисот шістдесяти чотирьох) гривень 22 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. В задоволені позовних вимог в частині стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 2525 (двох тисяч п`ятисот двадцяти п`яти) гривень 11 копійок - відмовлено. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 713 (семисот тринадцяти) гривень 73 копійок. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 3991 (трьох тисяч дев`ятисот дев`яноста однієї) гривні 64 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Із вказаним рішення не погодився відповідач АТ «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року та ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення прийнято необґрунтовано та безпідставно, не в повній мірі встановлені обставини, що мають істотне значення. Позивачу необхідно було надати на підконтрольну територію України (м. Лиман) документи за період з березня 2017 р. по 17.07.2017 р. згідно наказу № 899 Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та Луганська дирекція залізничних перевезень», проте, зазначені документи не надходили, а тому у керівництва АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» відсутні можливості для виплати заборгованості ОСОБА_1 заробітної плати. Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, відповідно до пункту 1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1, 2 Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення. На підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів. За період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за вирахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1509,05 грн., яка отримана 19 вересня 2017 року у касі Дирекції м. Лиман. З 16 березня 2017 року від бухгалтерії Донецької дирекції залізничних перевезень у м. Донецьк до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картики форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше. У зв`язку з відсутністю з 16 березня 2017 року первинної документації на підконтрольній Україні території відповідач має можливість надати довідку з приблизним розрахунком денної та місячної заробітної плати без утримання обов`язкових податків на доходи та інших зборів. Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень-липень 2017 року відсутня. Проте до регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" позивачем за період з березня 2017 року і до теперішнього часу не надано документального підтвердження його присутності на роботі під час простою (табель обліку використання робочого часу). Суд не взяв до уваги що, надані позивачем суду папери, складені після 16 березня 2017 року невідомими особами. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17, сам по собі факт звільнення позивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду у липні 2019 року. Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1921 гривні. Визначена позивачем у позові ціна позову складає 22305,79 грн., менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (скорочене найменування - АТ «Укрзалізниця»). Відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист вiд безробіття. Частиною 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (ст. 33 Закону). Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року працював на посаді електромеханіка дільниці (1 групи) у реорганізованому шляхом злиття виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року (а.с. 10-17). 17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 3328/ДН-ОС позивач був звільнений у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 17). Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_1 довідки розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року складає 35489грн. 33 коп., зокрема за березень 2017 року - 5336 грн. 78 коп., за квітень 2017 року - 3991 грн. 64 коп., травень 2917 року - 3991 грн. 64 коп., червень 2017 року - 12067 грн. 22 коп., липень 2017 року - 10102 грн. 05 коп. (а.с. 18). Згідно наданої відповідачем АТ «Укрзалізниці» довідки про доходи № 952/2 від 10 вересня 2019 року дохід ОСОБА_1 , електромеханіка дільниці 1 групи виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», у березні 2017 року склав 2525 грн. 11 коп., у квітні-липні 2017 року - 0,00 грн. Після утримання обов`язкових податків та зборів за березень 2017 року сума до виплати позивачу становить 1509 грн. 05 коп. (а.с. 36). Відповідно до видаткового касового ордеру № 2254 від 19 вересня 2017 року за березень 2017 року ОСОБА_1 отримав депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1509 грн. 05 коп. (а.с. 37). Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5336 грн. 78 коп.; за квітень - липень 2017 року нарахування заробітної плати відсутні (а.с. 94, 95). Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 964 грн. 22 коп., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цієї суми. Такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, виходячи з обставин справи. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошо-вому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професій-но-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату (а.с. 17). На підтвердження заборгованості по заробітній платі позивач надав копію довідки про те, що йому нарахована заробітна плата за березень - липень 2017 року в сумі 35489 грн. 33 коп., до виплати за цей період становить 22305 грн. 79 коп. Копія довідки підписана начальником відокремленого підрозділу «Дебальцевська дистанція сигналізації та зв`язку» Чистяковим О.Г. та бухгалтером Васько О.А. (а.с. 18). Ані печаток, ані штампів підприємства, від імені якого нібито видано довідку, вказаний документ не містить. Апеляційний суд критично ставиться до довідки про нарахування сум заробітної плати та сум до її виплати, яка надана позивачем, оскільки вказана довідка не містить необхідних реквізитів, зокрема, номеру та дати її складення, печатки підприємства, за який період робочого часу нарахована така заробітна плата з зазначенням підстав її нарахування. В довідці не вказано, які податки та збори сплачені, або мають бути сплачені, в якій сумі. Що стосується посадових осіб, які підписали вказану довідку, то матеріали справи не містять документів на підтвердження їх повноважень на підписання та видачу довідок або інших документів бухгалтерського обліку. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на наведене, позивач ОСОБА_1 , надаючи копію довідки про нарахування заробітної плати з березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 35489 грн. 33 коп., не довів достовірності такої довідки, як доказу про наявність заборгованості АТ «Українська залізниця» саме в зазначеній у ній сумі. Сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати, оскільки підтверджує факт перебування в трудових відносинах, що не заперечується відповідачем, а ні наявність заборгованості по заробітній платі та її розмір. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5336 грн. 78 коп.; за квітень-липень 2017 року відомості про нарахування відсутні (а.с. 94, 95). З довідки про доходи № 952/2 від 10 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року у сумі 2525 грн. 11 коп., з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів до виплати - 1509 грн. 05 коп., яка ним отримана 19 вересня 2017 року згідно видаткового касового ордеру № 2254 від 19 вересня 2017 року (а.с. 37). Отже, враховуючи інформацію з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) та довідку відповідача про часткову сплату заборгованості по зарплаті за березень 2017 року, у відповідача АТ «Українська залізниця» перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 2811 грн. 67 коп. (5336,78 - 2525,11), яка підлягає стягненню. Що стосується заборгованості за інший період, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами нарахування йому заробітної плати за період з 1 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року. Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 квітня по 17 липня 2017 року відсутні. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 32964 грн. 22 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 2811 грн. 67 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень 2017 року. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог, тому має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував, оскільки від сплати судового збору він звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», як позивач у справі про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі становить 35489 грн. 31 коп., один відсоток від якої становить 354 грн. 89 коп. Відповідно до ст. 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 921 гривня. Відповідно до п/п 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 22305 грн. 79 коп. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. (35489 грн. 31 коп. х 1%, але не менше 1 921 грн. х 0,4). Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються у розмірі 2811 грн. 67 коп., що становить 7,92% від заявленої позивачем суми заборгованості. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в сумі 60 грн. 86 коп. За подання апеляційної скарги, оспорюючи стягнуту судом першої інстанції суму 32964 грн. 22 коп., відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с.48). Пропорційно задоволеним апеляційним вимогам, відповідачу підлягає відшкодуванню за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 061 грн. 31 коп. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає 22305,79 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року скасувати. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 2811 грн. (дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 67 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті заборгованості по заробітної платі у розмірі 2811 грн. 67 коп. здійснити утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в сумі 60 (шістьдесят) грн. 86 коп. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір по справі у розмірі 1 061 грн. (одна тисяча шістдесят одна) грн. 31 коп.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Агєєв Судді: А.В. Гапонов Т.В. Космачевська