Постанова 4804 № 233/7932/19

Єдиний унікальний номер 233/7932/19 Номер провадження 22-ц/804/1498/20 Єдиний унікальний номер 233/7932/19 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Номер провадження 22-ц/804/1498/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 233/7932/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року у складі судді Наумик О.О., - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», який мотивований тим, що з 12 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював помічником машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В даний час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої заробітної плати склав 29129 грн. 03 коп., що підтверджується довідкою, яку видано позивачу за місцем роботи. На день звільнення відповідач з позивачем не розрахувався. У позові просив стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі з відрахуванням податків і інших обов`язкових платежів у розмірі 23240 грн. 27 коп. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 29123 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять три) грн.. 03 коп. В межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ «Укрзалізниця» в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурною підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням і переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2017 нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» AT «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. За період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у відповідача відсутня заборгованість з заробітної плати, так як нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів. Вся нарахована до 01.03.2017 року заробітна плата виплачена позивачу в повному обсязі. Суд визнав надані позивачем довідки належними доказами, які підтверджують заборгованість по заробітній платі. У зв`язку з захопленням 17 березня 2017 року адміністративної будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (м АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_2 ) невідомими особами, відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Тому сума заборгованості не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку. Вважає, що суд помилково не застосував до позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати положення та висновки, викладені в Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року. Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 ст.19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст.369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Матеріалами справи встановлено, що позов ОСОБА_1 подано до суду у вересні 2019 року. Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1921 гривня. Визначена позивачем у позові ціна позову складає 23 240 грн. 27 коп. (податки та інші обов`язкові платежі з якої вже утримані), що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (скорочене найменування - АТ «Укрзалізниця»). Відповідно до ст.23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист вiд безробіття. Частиною 3 ст.43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (ст.33 Закону). Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах (а.с.9-12). Позивач звільнений 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (наказ № 10682/ДН-ос від 10.07.2017 року) (а.с.12). Відповідно до наданої позивачем копії довідки розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року складає 29129 грн. 03 коп., зокрема за березень 2017 року - 3840 грн. 89 коп., за квітень 2017 року - 1736 грн. 07 коп., травень 2017 року - 1887 грн. 98 коп., червень 2017 року - 2235 грн. 19 коп., липень 2017 року - 19428 грн. 90 коп. (а.с. 8). В апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву відповідач АТ «Укрзалізниця» зазначає, що період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у відповідача відсутня заборгованість з заробітної плати, так як нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів. Вся нарахована до 01.03.2017 року заробітна плата виплачена позивачу в повному обсязі. Підтвердження отримання позивачем ОСОБА_1 авансу за першу половину березня 2017 року матеріали справи не містять. Згідно з Індивідуальними відомостями про ОСОБА_1 як застраховану особу згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 3640 грн. 89 коп.; за період з квітня по липень 2017 року нарахування заробітної плати відсутні (а.с.40-41). Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 29123 грн. 03 коп., суд першої інстанції виходив з доведеності в суді цієї суми заборгованості. Такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, виходячи з обставин справи. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача до 17 липня 2017 року, звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату (а.с.12). На підтвердження заборгованості по заробітній платі позивач надав копію довідки про те, що йому нарахована заробітна плата за березень - липень 2017 року в сумі 29129 грн. 03 коп., до виплати за цей період становить 23240 грн. 27 коп. Копія довідки підписана головним інженером ОСОБА_2 О. та головним бухгалтером Трускаловою О.І. (а.с. 8). Ані печаток, ані штампів підприємства, від імені якого видано довідку, вказаний документ не містить. Апеляційний суд критично ставиться до довідки про нарахування сум заробітної плати та сум до її виплати, яка надана позивачем, оскільки вказана довідка не містить необхідних реквізитів, зокрема, номеру та дати її складення, печатки підприємства, за який період робочого часу нарахована така заробітна плата з зазначенням підстав її нарахування. В довідці не вказано, які податки та збори сплачені, або мають бути сплачені, в якій сумі. Що стосується посадових осіб, які підписали вказану довідку, то матеріали справи не містять документів на підтвердження їх повноважень на підписання та видачу довідок або інших документів бухгалтерського обліку. Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на наведене, позивач ОСОБА_1 , надаючи довідку про нарахування заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року у сумі 29129 грн. 03 коп., не довів достовірності зазначених в ній даних, як доказу про наявність заборгованості АТ «Українська залізниця» саме в зазначеній у ній сумі. Інших доказів на підтвердження заборгованості саме у визначеному в позові та довідці розмірі позивачем суду не надано. Сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з Індивідуальними відомостями про ОСОБА_1 як застраховану особу згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 3640 грн. 89 коп.; за період з квітня по липень 2017 року нарахування заробітної плати відсутні (а.с.40, 41). Відомостей про отримання позивачем заробітної плати за березень 2017 року матеріали справи не містять і відповідачем не підтверджені. Отже, враховуючи інформацію з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (ОК-7) у відповідача АТ «Українська залізниця» перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 3640 грн. 89 коп., яка підлягає стягненню. Що стосується заборгованості за інший період, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами нарахування йому заробітної плати за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року. Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року відсутні. Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 29123 грн. 03 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 3640грн. 89 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень 2017 року. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів наявність заборгованості з наданням належних та допустимих доказів колегія суддів приймає до уваги, вважає скаргу такою що підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме доведена належними доказами заборгованість. Відповідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог, тому має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1921 гривня. Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Отже, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 29123 грн. 03 коп. (податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. (29123,03 х 1% , але не менше 1 921 х 0,4). Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апеляційним судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року задовольняються у розмірі 3640 грн. 89 коп., що складає 12,50 % (3 640,89 х 100) : 29 123,03) від заявлених позивачем вимог. З огляду на вказане, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 96 грн. 05 коп. ((768,40 х 12,50) : 100). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с.52, 57). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідачу за рахунок держави підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1008 грн. 53 коп. (1 152,60 - (96,05 х 150%). Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову у якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року скасувати. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 3640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 89 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті заборгованості по заробітної платі у розмірі 3640 грн. 89 коп. здійснити утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 96 (дев`яносто шість) грн. 05 коп. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1008 (одна тисяча) грн. 53 коп. за подання апеляційної скарги. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ). Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 14 квітня 2020 року. Судді: