Постанова 4803 № 202/7319/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/312/20 Справа № 202/7319/19 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Бартош-Стрельникова А.В. на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп., - за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Бартош-Стрельникова А.В., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року водій ОСОБА_1 08 жовтня 2019 року приблизно о 00 год. 05 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському, 111 керував авто ЗАЗ 110206, н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу було розглянуто за відсутності учасників, а апеляційну скаргу було подано у 10-денний строк з моменту отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що письмові пояснення свідків не відповідають критерію належності доказів, оскільки не містять відомості щодо суті правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якими саме ознаками сп`яніння перебував ОСОБА_1 та щодо конкретного способу вчинення правопорушення. Звертає увагу, що відсутні докази на відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Зазначає, що в рапорті поліцейського не вказано причини зупинки. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 06 листопада 2019 року. З матеріалів слідує, що справу було розглянуто за відсутності осіб, в матеріалах справи відсутні відомості про направлення сторонам копії оскаржуваної постанови, апеляційна скарга подана захисником 24 лютого 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про направлення сторонам копії оскаржуваної постанови, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно яким водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах. Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; письмовими поясненнями свідків. Вказані висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 не визнав свою вину, пояснюючи, що він не керував автомобілем "ЗАЗ 110206" в стані наркотичного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Як встановлено апеляційним переглядом, водію ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Проте, з письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які були залучені в якості свідків при складанні протоколу, не зрозуміло від якого огляду відмовився ОСОБА_1 , а пояснення свідка ОСОБА_4 взагалі не містять даних яка саме особа відмовилась від проходження огляду. Крім того, письмові пояснення свідків не є належними доказами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також апеляційний суд, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського. Ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Відповідно до частини другої вказаної статті 2, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Проте у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 132352 та рапорті поліцейського не зазначено передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу «ЗАЗ 110206», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на що обгрунтовано наголошував в апеляційній скарзі захисник. Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп`яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу. Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні. Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов`язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, з підстав встановлення наявності у нього ознак сп`яніння, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є обгрунтованими. З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 266 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп`яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання встановленого факту відмови від огляду на стан сп`яніння недійсним. Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Бартош-Стрельникову А.В. строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу захисника Бартош-Стрельникова А.В. - задовольнити. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот