Постанова 4803 № 205/4021/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/705/21 Справа № 205/4021/20 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року водій ОСОБА_2 24 травня 2020 року о 23.45 год. у м. Дніпрі по вул. Криворіжській, 39/1 керував автомобілем «MERCEDES», д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності, а копію постанови він отримав 05 квітня 2021 року. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що жодним доказом не встановлено факту його перебування у стані сп`яніння, жодного огляду не проводилось, протокол за керування у стані сп`яніння щодо нього не складався. Вважає, що суд прийшов до безпідставного висновку про керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння. Звертає увагу, що не був відсторонений від керування транспортним засобом, взагалі не керував транспортним засобом та знаходився біля нього. Вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, заслухавши думку захисника, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 21 серпня 2020 року. З матеріалів слідує, що оскаржувану постанову було винесено за відсутності ОСОБА_2 , апеляційна скарга останнім подана до відділення Укрпошти 13 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувану постанову було винесено за відсутності ОСОБА_2 та копію оскаржуваної постанови останнім було отримано 05 квітня 2020 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення кореспондуються з положенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В той же час, як зазначено у п. 6 розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; відеозаписом з бодікамери поліцейського, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Доводи ОСОБА_2 стосовно порушення його права на особисту участь у розгляді справи та неповідомлення про дату та час розгляду справи є безпідставними з огляду на наступне. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 136485 ОСОБА_2 було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в приміщенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська о 10 год. 00 хв. 24 травня 2020 року. Також, суд першої інстанції неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про дату та час розгляду справи, а саме шляхом направлення на ім`я ОСОБА_2 судових повісток про виклик до суду у судове засідання. Разом з тим, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду ОСОБА_2 не надавав, у зв`язку з чим суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за його відсутності. Враховуючи викладене суд першої інстанції мав змогу розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 , а тому доводи останнього в цій частині є безпідставними. Доводи ОСОБА_2 про те, що він не керував транспортним засобом та знаходився біля нього, спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого слідує, що ОСОБА_2 24 травня 2020 року керував транспортним засобом «MERCEDES», д/н НОМЕР_1 , та у зв`язку із порушенням вимог ПДР України був зупинений працівниками поліції. При цьому не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 про те, що матеріалами справи не встановлено факту його знаходження у стані сп`яніння та щодо нього не складався протокол про адміністративне правопорушення за фактом керування транспортним засобом у стані сп`яніння, оскільки останньому інкримінується не керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а саме відмова від проходження огляду у встановленому порядку, що є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи в апеляційній скарзі є неприйнятними. Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно роз`яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот