Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 338/1360/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 338/1360/19 пров. № А/857/889/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання: Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Круль І.В. у селищі Богородчани) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейського СРПП Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Кицмена Дмитра Романовича) про скасування рішення, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1684206 від 29.10.2019. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.12.2019 адміністративний позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (далі ГУ НП України в Івано-Франківській області) подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача про те, що він дійсно вчинив порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Крім того, сам позивач, ні під час розгляду уповноваженою особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення, ні в суді першої інтенції, не надав жодних пояснень, які б спростували вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки підтвердив протилежне. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Суть правопорушення за його змістом полягала в тому, що ОСОБА_1 29.10.2019 о 19 год 38 хв по вул. Центральна в с. Старі Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області, керував автомобілем марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 ПДР. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 7 цього Кодексу передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п.п.31.4.3 «в» п.31.4 розділу 31 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Підпунктом «а» пункту 2.3 розділу 2 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (пункт 31.5 розділу 31 ПДР). Частиною першою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). При цьому, за змістом ст.286 КАС України, постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень, яким є відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи. З урахуванням вищевикладеного, зокрема те, що відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП органи Національної поліції України звільнені від обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення, покликання на належні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст.251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. В іншому випадку, в разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення покликання на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст.251 КУпАП), які відповідно до ст.252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності їх відображення у постанові. Судом встановлено, що оспорювана постанова не містить посилань на перелічені статтею 251 КУпАП докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, такі відсутні і в матеріалах справи, а також не надані як суду першої, так і апеляційної інстанції. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даній адміністративній справі відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено порушення ПДР, а тому проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин, колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваної постанови. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст.271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2019 року по справі №338/1360/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 17.03.2020.