Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 718/2177/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 718/2177/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нерушка Т.І. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 21 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 4 Богородчанського відділення Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Волосянка Романа Богдановича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.10.2020 р. ним було отримано постанову поліцейського СРПП № 4 Богородчанського відділення Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Волосянка Р.Б. серії ЕАМ №3202656 від 27.09.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 27.09.2020 р. о 11:34:19 год. в смт.Богородчани по вул.Шевченка керував транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, також під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, також керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії ЕАМ № 3202656 від 27.09.2020 р., винесену поліцейським СРПП № 4 Богородчанського відділення Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Волосянко Романом Богдановичем, про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрито. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що 27.09.2020 р. поліцейським СРПП № 4 Богородчанського відділення Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Волосянко Р.Б. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАМ № 3202656 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що ОСОБА_1 27.09.2020 р. о 11:34:19 год. в смт.Богородчани по вул.Шевченка керував транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, також під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, також керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованими та доведеним позивачем, стороною відповідача належних та допустимих доказів на спростування врахованих судом доводів позивача не представлено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). За п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019 р.). Відповідно до п.2.4а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс). У разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), настає адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно із ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно із п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність в оскаржуваній постанові посилання на докази, які підтверджують саме факт керування транспортним засобом позивачем, який не мав при собі або не пред`явив для перевірки посвідчення водія, тому наявні підстави для задоволення позову., з такими висновками також погоджується з суд апеляційної інстанції. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь яку фіксацію правопорушення. Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначені норми приписують обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. Із матеріалів справи не видно, що такий обов`язок суб`єктом владних повноважень виконано. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів апелянта, що позивач звернувся до неналежного відповідача, колегія суддів вказує наступне. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Із цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Із матеріалів справи вбачається, що позов пред`явлено до поліцейського СРПП № 4 Богородчанського відділення Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Волосянка Романа Богдановича та до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Отже, у даній справі відповідачами є як службова особа поліції, так і орган влади Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.