Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/694/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/694/19 пров. № 857/10985/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород, повний текст складено 13.09.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом неправильно та неповно досліджено докази у справі, тому просить скасувати рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що 18 березня 2019 року ним придбано у нерезидента транспортний засіб - «легковий автомобіль, такий що був у користуванні, марка «КІА», модель «Сееd 1.6 СRDi Коmbi», за ціною 60 000,00 чеських крон що підтверджується додатком до фактури 20190045 та чеком № 000421 від 18.03.2019. 21.03.2019 з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу позивачем, в особі декларантів ТОВ «Етна-брок», подано до відповідача митну декларацію UA305160/2019/016633, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 75173,56 грн, що еквівалентно 62500 чеських крон (в т.ч. 60000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 2500 чеських крон - витрати на транспортування). Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією подано до митного органу наступні документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) № 2190045 від 18.03.2019; 2) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA305100/2019/604279 від 19.03.2019; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 27.11.2015; 4) некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) 20190045 від 18.03.2019; 5) договір про надання послуг митного брокера 09/12-003 від 09.12.2018; 6) копія митної декларації країни відправлення № 19CZ580000221ЖМЬ75 від 18.03.2019; 7) декларація-інвойс № 20190045 від 18.03.2019; 8) митна декларація UA305160.2019.016633 від 21.03.2019. Митний орган за наслідками розгляду вказаної митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00027 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 за резервним методом, в результаті чого митну вартість вказаного автомобіля визначив за резервним методом в розмірі 9409,00 євро, що еквівалентно 243803,14 чеських крон. При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість автомобіля визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у органах доходів і зборів цінової інформації, яка не відповідає митній вартості автомобіля, а додаткові документи не містять достатніх даних для визнання заявленої митної вартості (у тому числі в наданій декларантом квитанції № 000421 L01 від 18.03.2019 відсутні реквізити отримувача, платника та ідентифікаційні ознаки товару щодо якого було здійснено оплату). Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів. Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару. Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Рішення про коригування митної вартості товарів № 305000/2019/000064/2 від 21.03.2019, яке прийняте Закарпатською митницею ДФС, не містить відомостей про наявність в документах поданих для підтвердження митної вартість автомобіля розбіжностей чи ознак підробки, також даним рішенням відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не встановлена. Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні. Тобто, наведено перелік підстав для відмови застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, на жодну з яких у даному конкретному випадку митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не посилається. В свою чергу позивачем, при митному оформлені імпортованого транспортного засобу, надано всі документи необхідні для застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойс) № 2190045 від 18.03.2019 та квитанції від 18.03.2019 (згідно якої позивачем сплачено 60 000 чеських крон) вбачається, що транспортний засіб позивачем придбано за ціною 60 000 чеських крон, які сплачено позивачем продавцю транспортного засобу готівковим способом. При цьому, як вбачається із змісту митної декларації країни відправлення № 19СZ58000022ІЖМЬ75 від 18.03.2019, відповідний транспортний засіб вивезено з країни відправника на митну територію України за аналогічною ціною. Транспортний засіб позивачем придбано за ціною «нетто», тобто без ПДВ (згідно рахунку-фактури від 18.03.2019 р. ПДВ складає « 0» чеських крон), оскільки в вданому випадку ставка ПДВ на експорт становила « 0». Суд першої інстанції не врахував, що роздруківки веб сайту з розміщення оголошення про продаж вказаного автомобіля містять дві ціни: з ПДВ 72 600 чеських корун та без ПДВ 60 000 чеських корун. Натомість автомобіль придбано за ціною без ПДВ за 60 000 чеських корун за готівку. Таким чином відсутні підстави для наявності сумнівів достовірності поданих документів. У свою чергу судом першої інстанції не надано оцінки таким доказам як:

1. Рахунок-фактура (інвойс) № 2190045 від 18.03.2019.

2. Додаток до фактури № 2190045 від 18.03.2019

3. Договір купівлі № 2190045 від 18.03.2019.

4. Митна декларація № 19СZ58000022НММІЛ5 від 18.03.2019. Позиція суду щодо нерозбірливої вартості зазначеної в експортному документі є також спірною, з огляду на те, що у в оскаржуваному рішенні органу доходів і зборів не ставилось питання про нерозбірливі цифрові значення поданих документів. Окрім того, відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UА 305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених підпунктами а, б, в, г. п .2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами «в» та «г» відповідної статті, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у справах № 809/278/17 (06.03.2019), № 809/1174/17 (27.07.18), № 809/1174/17 (27.07.18), 820/17417/14 (21.02.2018), які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають до врахування при застосування норм права у спірних правовідносинах. Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15). У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди. Однак, відповідач, обмежився у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару не може бути визнана із-за індикатора ризику АСАУР та відомостей в мережі інтернет, не зазначивши при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах. Відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним, органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UІА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України. Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 також висловлено наступну позицію. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Як і у вказаній справі відповідачем не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Під час декларування спірного товару відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. У цій ж постанові касаційна інстанція виловила також позицію, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, у договорі купівлі-продажу, складеному між продавцем та позивачем та підписаному ними, вказано про сплату покупцем коштів у сумі 60 000 чеських крон до передачі автомобіля. Виходячи з наведеного Закарпатською митницею ДФС, з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості № UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305000/2019/00027. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2019 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб легковий автомобіль, що був у користуванні марки КІА, модель Сееd 1.6 CRDi Kombi, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за ціною 60000,00 чеських крон. 21.03.2019 декларантом (TOB «Етна-брок») було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305160/2019/016633 на товар - легковий автомобіль КІА CEED 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , на адресу громадянина ОСОБА_1 з метою випуску його у вільний обіг. Фактурна вартість товару - 60000 чеських крон, заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (2500 чеських крон) становить - 62500 чеських крон або 75173,56 грн. (еквівалент 2437 євро). Для підтвердження митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення подано: рахунок-фактуру №20190045 від 18.03.2019; квитанція №000421 L01, договір купівлі-продажу від 18.03.2019 № 20190045; експортний супровідний документ MRN 19CZ58000022HNML75; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 27.11.2015. За результатами вивчення поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з ціновою інформацією у відкритих Інтернет ресурсах з продажу автомобілів та наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу), а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних за торговельною маркою та роком виготовлення транспортних засобів, що були у використанні) товарів, митне оформлення яких вже здійснено у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу у зв`язку з чим, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, органом доходів і зборів було направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. 20.03.2019 позивачем направлено повідомлення про транспортні витрати на доставку транспортного засобу, де зазначив, що вартість таких склала 2500 чеських крон , страхування не здійснювалось. За результатами розгляду поданої МД UA305160/2019/016764 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019. Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.52 Митного кодексу України (далі - МКУ), декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані у тому числі подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із статтею 53 частиною 2 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Стаття 53 частина 3 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Згідно частини 4 вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до статті 54 частини 1 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (статті 54 частина 3 Митного кодексу України). Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (стаття 54 частина 6 Митного кодексу України). Відповідно до ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, розуміють вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У даній спірній ситуації, судом першої інстанції з`ясовано, що згідно пункту 3договору купівлі-продажу №20190045 від 18.03.2019 вартість товару за вказаним договором покупець сплачує перед підписанням цього договору. Декларантом для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу подано квитанцію (фіскальний чек) №000421 L01 від 18.03.2019 (а.с.70) згідно якої сплачено 60000,00 корун чеських. Однак, суд першої інстанції вважав, що з поданого документу не можливо встановити продавця та покупця, а також походження такого фіскального чеку. Окрім цього з вказаного документу не можливо встановити, який саме товар придбано за вказаною вартістю. Тобто неможливо стверджувати, що вказаний платіжний документ стосується оцінюваного товару, та підтверджує вартість товару, оскільки такий не містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Тому суд першої інстанції вважав, що квитанція (фіскальний чек) №000421 L01 від 18.03.2019 не може бути належним доказом підтвердження сплаченої вартості за транспортний засіб згідно договору купівлі продажу №20190045 від 18.03.2019 укладеного між продавцем фірма «AUTOHVEZDY» та покупцем ОСОБА_1 . Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно поданих учасниками справи доказів, а саме зображення веб-сайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж саме цього транспортного засобу заявленого декларантом до розмитнення цінова інформація суттєво відрізняється. Так, зокрема, позивачем подано роздруківку з веб-сайту з розміщеним оголошенням про продаж вказаного транспортного засобу (КІА CEE'D 2015 року виготовлення, VIN: НОМЕР_2 ), де вказана вартість 72 600 корун чеських, а представником відповідача надано суду докази на підтвердження відомостей про продаж цього ж транспортного засобу (про що свідчить номер VIN-коду: U5YHM816AGL165680) за ціною 146 000 корун чеських. Окрім цього, нерозбірливою є вартість зазначена у експортному супровідному документі № MRN 19CZ58000022HNML75. Тому суд вважав, що є сумніви у достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження вартості транспортного засобу. Відповідно до ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З огляду на це суд першої інстанції вважав, що оскільки подані декларантом документи не можуть вважатися такими, що належним чином підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, то відповідачем правомірно не застосовувався метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. У зв`язку з наведеним, заявлену митну вартість товару митним органом було скориговано із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації (9409,00 євро), згенерованої АСАУР для транспортного засобу з VTN-кодом U5YHM816AGL165680 та вартості транспортування у розмірі 2500 чеських крон відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 20.03.2019 та відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000064/2. Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суд першої інстанції не погоджується. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Спірне рішення про коригування митної вартості товарів № 305000/2019/000064/2 від 21.03.2019, не містить відомостей про наявність в документах поданих для підтвердження митної вартість автомобіля розбіжностей чи ознак підробки, крім того даним рішенням відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не встановлена. Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні. Тобто наведено перелік підстав для відмови застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, на жодну з яких у даному конкретному випадку митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не посилається. Згідно матеріалів справи позивачем, при митному оформлені імпортованого транспортного засобу, надано всі документи необхідні для застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойс) № 2190045 від 18.03.2019 та квитанції від 18.03.2019 (згідно якої позивачем сплачено 60 000 чеських крон) транспортний засіб позивачем придбано за ціною 60 000 чеських крон, які сплачено позивачем продавцю транспортного засобу готівковим способом. При цьому, згідно митної декларації країни відправлення № 19СZ58000022ІЖМЬ75 від 18.03.2019, відповідний транспортний засіб вивезено з країни відправника на митну територію України за аналогічною ціною. Транспортний засіб позивачем придбано за ціною «нетто», тобто без ПДВ (згідно рахунку-фактури від 18.03.2019 р. ПДВ складає « 0» чеських крон), оскільки в вданому випадку ставка ПДВ на експорт становила « 0». Суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, що роздруківки веб сайту з розміщення оголошення про продаж вказаного автомобіля містять дві ціни: з ПДВ 72 600 чеських крон та без ПДВ 60 000 чеських крон. Натомість автомобіль придбано за ціною без ПДВ за 60 000 чеських корун за готівку. Таким чином, відсутні підстави для наявності сумнівів достовірності поданих документів. Поза увагою суду залишено такі докази як:

5. Рахунок-фактура (інвойс) № 2190045 від 18.03.2019.

6. Додаток до фактури № 2190045 від 18.03.2019

7. Договір купівлі № 2190045 від 18.03.2019.

8. Митна декларація № 19СZ58000022НММL75 від 18.03.2019. Помилковим є також і твердження суду першої інстанції щодо нерозбірливої вартості зазначеної в експортному документі, з огляду на те, що у в оскаржуваному рішенні відповідача не ставилось питання про нерозбірливі цифрові значення поданих документів. Окрім того, відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UА 305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених підпунктами а, б, в, г. п .2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами «в» та «г» відповідної статті, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 809/278/17 (06.03.2019), № 809/1174/17 (27.07.18), № 809/1174/17 (27.07.18), 820/17417/14 (21.02.2018), які з урахуванням положень ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають до врахування при застосування норм права у спірних правовідносинах. Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15). Колегія судів вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди. Однак, відповідач обмежився у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару не може бути визнана із-за індикатора ризику АСАУР та відомостей в мережі інтернет, не зазначивши при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах. Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним, органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UІА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України. Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. Крім того, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 також висловлено наступну позицію. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Суд апеляційної інстанції вважає, що у даній спірній ситуації відповідачем не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Під час декларування спірного товару відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. Виходячи з наведеного у відповідача не було достатньо правових підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості № UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305000/2019/00027. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми матеріального права, а позовні вимоги задовольнити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі № 260/694/19. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (ЄДРПО 39515893) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одна тисяча п`ятдесят дві) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді Н.М. Судова-Хомюк Т.І. Шинкар повний текст складено 17.03.2020 у зв`язку з перебуванням Н.М. Судової-Хомюк на лікарняному