Постанова 4857 № 140/297/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/297/20 пров. № А/857/6103/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, ухвалене суддею Денисюком Р.С. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 140/297/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Груп» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205040/2019/000423/2 від 07.11.2019 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.11.2020 року декларант, товариство з обмеженою відповідальністю «Кар Груп» (далі - декларант), подав відповідачу митну декларацію № UA205040/2019/052484, в якій до митного оформлення заявив товар: транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель - «AMG S63 4 Matic», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 3982 куб.см., потужність - 450 кВт, колісна формула - 4х4, тип кузова - седан, колір - чорний, категорія транспортного засобу - М1, вартість - 65000 євро. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру; автотранспортну накладну, сертифікат з перевезення товару, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), митну декларацію країни відправлення, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу, інші некласифіковані документи. На думку позивача, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA205040/2019/000423/2 від 07.11.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Груп» судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Волинська митниця ДМС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що декларант не надав всіх документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Зокрема, відповідач у апеляційній скарзі вказав на те, що декларант не надав документів щодо понесених витрат на транспортування транспортного засобу до кордону України. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що в технічному паспорті зазначений інший власник транспортного засобу, ніж в рахунку-фактурі. Також відповідач зазначає те, що додане платіжне доручення про оплату за товар в іноземній валюті не містить даних щодо інвойсу за яким здійснювалась поставка товару, а тому не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений у рахунку-фактурі. Внаслідок цього, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість за результатами спрацювання системи АСАУР, визначивши її в сумі 71382 євро. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кар Груп», згідно із контрактом № 06/19-А24 від 24.07.2019 року, придбало на території Чеської Республіки у нерезидента фірми «AutoScout 24 S.R.O.» (Rybna 716/24, Stare Mesto, Praha, CZ) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель - «AMG S63 4 Matic», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 3982 куб.см., потужність - 450 кВт, колісна формула - 4х4, тип кузова - седан, колір - чорний, категорія транспортного засобу - М1, за ціною - 65000 євро. 06.11.2019 року декларант подав Волинській митниці ДМС для митного оформлення митну декларацію № UA205040/2019/052484 на вказаний вище товар. Разом із митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру № 161105.2-ASC/KG від 05.11.2019 року; автотранспортну накладну від 05.11.2019 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №/N0PL/MF/AN 0180614 від 05.11.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу FP 249918 від 18.10.2019 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 175JBKLJ1 від 08.10.2019 року, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 15829/19 від 06.11.2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 06/19-А24 від 24.07.20109 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.10.2019 року, митну декларацію країни відправлення № 19PL341010E305151 від 05.11.2019 року, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу № UA/009/167022/19 від 06.11.2019 року, інші некласифіковані документи, зокрема специфікація № 191105.2-ASC/K від 05.11.2019 року. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що декларант не надав документів, які витребовував митний орган щодо відомостей про складові митної вартості товару. Це, зокрема, стосується документів, які свідчать про оплату вартості придбаного транспортного засобу, транспортні витрати та спростовують розбіжності між власником та продавцем транспортного засобу. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, Волинська митниця ДМС 07.11.2020 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205040/2020/000423/2 та винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205040/2019/03158, якою відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA205040/2019/052484 від 06.11.2019 року. У рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач, за результатами спрацювання системи АСАУР, визначив митну вартість легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель - «AMG S63 4 Matic», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 3982 куб.см., потужність - 450 кВт, колісна формула - 4х4, тип кузова - седан, колір - чорний, категорія транспортного засобу - М1, у розмірі 71382,00 євро. 07.11.2019 року, декларант, скориставшись наданим частиною 7 статті 55 МК України правом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, подав відповідачу митну декларацію № UA205040/2019/052668, на підставі якої відповідач випустив товар, що декларує декларант, у вільний обіг. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Вказані дії митний орган вчиняє в ході митного оформлення товару проводячи відповідні консультації з декларантом. 07.11.2019 року відповідач надіслав позивачу запит про необхідність подання у десятиденний строк таких документів: договори із третіми особами, пов`язані із поставкою товару, митна вартість якого визначається; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення. Позивач 07.11.2019 року, у відповідь на запит відповідача, направив відповідач лист у якому зазначив про те, що для підтвердження митної вартості товару декларант надав всі документи та просив прийняти рішення відповідно до ч. 3, 4 статті 54 МК України без врахування термінів передбачених ч. 3 ст. 53 МК України. Однак, апеляційний суд з`ясував, що під час митного оформлення товару та в ході консультацій з декларантом, митний орган не вказав, які розбіжності, ознаки підробки містять документи, які декларант надав для митного оформлення, в тому числі, які відомості відсутні у документах поданих для митного оформлення товару для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, митний орган не вказав, які сумніви у митного органу є перешкодою для розмитнення транспортного засобу за ціною договору та викликали необхідність витребування у декларанта додаткових документів. Апеляційний суд вважає недопустимими такі дії митного органу з огляду на те, що митниця як суб`єкт владних повноважень повинна діяти послідовно, а її дії повинні бути зрозумілими для особи. Натомість, митний орган витребував додаткові документи у декларанта не вказавши, з яких підстав ці документи витребовує та які обставини повинні підтвердити ці документи, у зв`язку з чим, на думку апеляційного суду, порушив вимоги частини 3 статті 53 МК України. При цьому, суд апеляційної інстанції не аналізує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі щодо того, що: декларант не надав документів щодо понесених витрат на транспортування транспортного засобу до кордону України, у технічному паспорті зазначений інший власник транспортного засобу, ніж в рахунку-фактурі, платіжне доручення про оплату за товар в іноземній валюті не містить даних щодо інвойсу на підставі якого здійснювалась поставка товару, оскільки, митний орган при митному оформленні товару та проведенні консультацій з декларантом, сумніви, щодо правильності визначення декларантом митної вартості, з цього приводу не висловлював, такі міркування не покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 року у справі № 818/6493/13 висловив позицію про те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Декларант, на думку апеляційного суду, надав документи, які не викликають сумнівів та підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною договору, а тому відповідач не мав обґрунтованих підстав визначати митну вартість транспортного засобу відмінну від тієї, яку вказав декларант. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган вказав, що декларант при митному оформленні транспортного засобу не надав документів, які підтверджують складові митної вартості товару. Митна вартість визначена за результатами спрацювання системи АСАУР в сумі 71382 євро. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Тобто, у рішенні про коригування митної вартості відсутні відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 року у справі № 818/6493/13. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Волинської митниці ДМС про коригування митної вартості товару № UA205040/2019/000423/2 від 07.11.2019 року, є необґрунтованими та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці ДМС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в справі № 140/297/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 23.07.2020 року