Постанова 4857 № 500/418/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/418/25 пров. № А/857/17264/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 500/418/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Тернопільської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій суддя в 1-й інстанції Грицюк Р.П. час ухвалення рішення не визначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 02 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (далі позивач) звернулося до суду із позовом до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.10.2024 № UA403030/2024/000029/2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 500/418/25 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 23.10.2024 № UA403030/2024/000029/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» судовий збір у сумі 3069,12 грн та витрати на залучення перекладача у сумі 2260 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей на підтвердження митної вартості за ціною договору. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки, у ньому відповідач не обґрунтував числове значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості товарів, який імпортував позивач, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач, під час митного оформлення, надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості товару, що імпортував позивач, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару, який імпортував позивач. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.07.2023 між «Prachuab fruit Canning Co, Ltd» (далі - продавець) та ТОВ «Перемога Фуд» (далі - покупець) укладений контракт № PF/PFC001, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити товари, найменування яких і асортимент зазначені у рахунках фактурах, а Покупець прийняти й оплатити продукцію (надалі іменується - Товар) за умовами діючого Договору. Номенклатура, кількість, вартість кожної партії товару узгоджуються Сторонами в рахунках-проформах та рахунках-фактурах. На виконання цього контракту позивач здійснив поставку товару на загальну суму 7425,00 доларів США. З метою митного оформлення товару: ананаси «selected»; консервовані в сиропі; сорт «Кайєн»; без додавання спирту; з додаванням цукру менше 19%; у первинних упаковках; масою нетто не більше 1 кг; кільцями, в жерстяних банках 24х580 мл.; об`єм банки 580 мл.; 1350 ящиків, 23.10.2024 позивач подав митну декларацію № 24UA403030012753U1 і задекларував митну вартість товарів, виходячи з ціни, яка була фактично сплачена позивачем за цей товар за основним (першим) методом за ціною договору. До митного оформлення разом з митною декларацією № 24UA403030012753U1 позивач подав: зовнішньоекономічний контракт, рахунок на оплату, накладну, CMR, банківський платіжний документ SWIFT, сертифікати походження, якості, контролю, відсутності ГМО товару, митну декларацію країни відправлення, інвойс, коносамент, пакувальний лист, прайс-лист та інші. За результатами митного оформлення товару, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість, згідно з базою даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідач рекомендував позивачу додатково надати: - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2024 № UA403030/2024/000029/2. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості раніше здійсненого митного оформлення за резервним методом визначення митної вартості, згідно з ЕМД від 09.02.2024 № UА403070/2024/1262 ( ананаси консервовані, з додаванням цукру, без спирту, масою нетто не більше як 1 кг, із концентрацією цукру менше 19% мас., у легкому сиропі. Розфасовані у бляшані банки вагою нетто 565 г, по 24 шт у картонній коробці. Виробник - TAKERNG PINEAPPLE INDUSTRIAL CO., LTD. Торговельна марка - DOMASHNI PRODUKTI. Країна виробництва - Таїланд (TH); умови поставки FOB) на рівні 1,55 дол. США/кг. Позивач, не погодившись із цим рішенням, звернувся до суду з позовом про його скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються товару, що оцінюється; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару покладений на позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, який задекларований, згідно із митною декларацією № 24UA403030012753U1 від 23.10.2024, декларант має подати документи визначені частиною 3 статті 53 МК України. При цьому, як встановив апеляційний суд із рішення про коригування митної вартості товару, витребування відповідачем вказаних вище документів зумовлено тим, що подані до митного оформлення документи не мають усіх відомостей щодо ціни яка сплачена. Водночас, апеляційний суд зауважує, що суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості товарів, яке у процедурі митного оформлення є кінцевим та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. У той же час у вимозі про надання додаткових документів відповідач: - не зазначив законодавчо визначених підстав для надання таких документів; - не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів, неможливо встановити правильність (неправильність) визначення декларантом митної вартості товару. Такий підхід відповідача, на думку апеляційного суду, суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант, фактично, був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами. У рішенні про коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що підставою для коригування митної вартості товару є наступні недоліки (розбіжності) у поданих до митного оформлення документах: відсутність власноручного/електронного підпису відповідальної особи платника у банківському платіжному документі про здійснення переказу SWIFT від 19.09.2024; неподання договору про перевезення по колії від 02.01.2024 ПЦЦ «Інтермодаль»; у рахунку-фактурі зазначено, що поставляється товар ананаси консервовані, ІІІ сорту, однак у митній декларації позивач зазначив, що поставляється товар, ананаси консервовані, сорту «Кайєн»; експортна декларація країни відправлення без відміток уповноваженого органу. З цього приводу позивач пояснив наступне. - на день митного оформлення імпортованого товару, товар був оплачений в повному обсязі про що митному органу надано платіжне доручення; - надане митному органу платіжне доручення містить код автентифікації, що є альтернативою власноручного підпису; - позивач надав належні документи, що підтверджують транспортні витрати. Апеляційний суд, надавши оцінку доводам сторін, зазначає наступне. Щодо відсутності власноручного/електронного підпису відповідальної особи платника у банківському платіжному документі про здійснення переказу SWIFT від 19.09.2024, апеляційний суд зазначає наступне. Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення визнаються Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №

216. Пунктом 14 вказаного Положення передбачено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; призначення платежу; код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Відповідно до цієї норми альтернативою власноручного/електронного підпису відповідальних осіб на платіжному документів є код автентифікації, який є на платіжному документі. Що стосується неподання договору про перевезення по колії від 02.01.2024 з ПЦЦ «Інтермодаль», то апеляційний суд зазначає, що вказаний договір укладений в межах договору про транспортно-експедиційне обслуговування між експедитором ТзОВ «Фейрлоджікс» та ПЦЦ «Інтермодаль». Суд враховує, що розрахунок вартості транспортно-експедиційних послуг ТзОВ «Фейрлоджікс» ґрунтується на відповідних документах, які були представлені до митного оформлення. Також апеляційний суд вважає, що зауваження митного органу до прайс-листа є необґрунтованими, оскільки такий документ не є основним, який відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджує митну вартість товару. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17. Аналогічні висновки застосовні і до митної декларації країни відправлення у якій відповідач встановив розбіжності. Стосовно твердження відповідача про те, що рахунок № 3277 від 17.10.2024 не містить терміну оплати транспортних послуг та не надано платіжних інструкцій про оплату цих послуг апеляційний суд зазначає, що відсутність терміну оплати не впливає на процес визначення вартості транспортних послуг та ціни товару. Позивач для митного оформлення надав рахунок на оплату № 3277 від 17.10.2024 із зазначенням усіх транспортно-експедиційних послуг доставки задекларованого товару в сумі 176445,57 грн. Твердження відповідача про ненадання банківських документів, що підтверджують розмір витрат на транспортні послуги є безпідставним, оскільки відсутність оплати за надані послуги не впливає на ціну товару. Також, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Додатковим підтвердженням розміру транспортних витрат є рахунок на оплату № 3277 від 17.10.2024 із зазначенням усіх транспортно-експедиційних послуг доставки задекларованого товару, що складає 176445,57 грн. Щодо доводів митного органу про те, що наданий прайс-лист від 19.01.2024 на товар "шматочки консервованого ананаса в легкому сиропі, 3 сорт", однак ввезено товар іншої якості (відбірний), то апеляційний суд зауважує, що визначення який саме товар було імпортовано III ґатунок чи добірний не входить в компетенцію митного інспектора. В разі наявності в останнього сумніву, митний інспектор мав право надіслати зразки імпортованого товару в спеціалізовану лабораторію для проведення досліджень і встановлення виду товару. В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару у разі, якщо основні документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, при цьому, Митний Кодекс України не визначає вимоги до оформлення прайс-листа, обов`язкового включення до даного документу будь-якої інформації, зокрема, й вимог щодо того, що він повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції\ який виробник пропонує до продажу., як про це зазначає митний орган. Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Так, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначив про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17). Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів. Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та коригування митної вартості товарів, які імпортував позивач. Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 500/418/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний