Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/77/17-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/77/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 12 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 29 березня 2016 року про відмову у задоволенні заяви про визнання його ветераном органів внутрішніх справ України та надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області визнати його ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та надати йому статус «Ветеран органів внутрішніх справ». Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду до участі у справі в якості другого відповідача притягнуто Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 29 березня 2016 року задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України та надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та надати йому статус «Ветеран органів внутрішніх справ». Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області оскаржило його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга мотивована тим, що Головне управління Нацполіції не наділене повноваженнями встановлювати статус ветеранів органів внутрішніх справ та видавати посвідчення колишнім працівникам ОВС. Окрім того, скаржник звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області задоволено частково. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року скасовано. Позовні вимогти ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. Залишаючи позовні вимоги без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся із адміністративним позовом до суду 3 лютого 2017 року, тобто поза межами шести місяців після отримання відмови від 29 березня 2016 року, не довівши поважності причин пропуску строку звернення до суду. За результатами касаційного перегляду судового рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 , постановою Верховного Суду від 21 січня 2020 року ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 1978 року отримав диплом НОМЕР_1 , за яким він у 1973році вступив до Чернівецького Ордена Трудового Червоного Правпора державного університету та у 1978 році закінчив повний курс за спеціальністю «Оптичні прилади та спектроскопія», і йому присвоєна кваліфікація «інженера-фізика-оптика». В архівній довідці Чернівецького Національного університету ім.Ю. Федьковича №34/40-56 від 11.01.2017 р. значиться, що студент 2 курсу фізичного факультету денної форми навчання ОСОБА_1 наказом по університету від 27.09.1974р. №179-СТ залучений до занять по військовій підготовці з осіннього семестру 1974-1975 учбового року до кінця 4 курсу(а.с.12). Згідно довідки №1 від 05.01.2017 р., виданої Чернівецьким міськвійськкоматом, майор у відставці ОСОБА_1 служив у Збройних Силах з 27.03.1979 р. по 02.02.1996 р. на посадах офіцерського складу, що підтверджено особовою справою офіцера у відставці (а.с.13). Згідно послужному списку, ОСОБА_1 служив в органах внутрішніх справ з 01 березня 1996 року. На підставі наказу УМВС України № 109 о/с від 5 листопада 2002 року підполковника міліції ОСОБА_1 було звільнено у відставку з посади старшого інспектора з особливих доручень групи режиму першого відділу УМВС. Вислуга років позивача на день звільнення становила у календарному обчисленні - 25 років 11 місяців 8 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 2 місяці 8 днів. Наведені періоди служби також підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.72) У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області із заявою про встановлення йому статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу відповідного посвідчення. Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області листом від 29 березня 2016 року № 1950/123/05/12-2916 повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви. Після неодноразових звернень до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ із заявами про отримання посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ», позивачу листом від 29 грудня 2016 року № 22/6-К-2519 відмовлено у встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу відповідного посвідчення на підставі того, що тривалість його служби в календарному обчислені є меншою за 25 років, а тому підстави для видачі посвідчення відсутні. Позивач, не погоджуючись із таким рішенням звернувся із даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи наявність у позивача строку служби, необхідного для визнання його ветераном органів внутрішніх справ, а також бездоганність його служби, має місце сукупність умов для визнання його ветераном органів внутрішніх справ. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у включенні до вислуги років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні періоду його навчання у Чернівецькому національному університеті. Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (надалі - Закон № 203) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві. Згідно ст. 4-1 Закону № 203 сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України. Відповідно до статті 5 вказаного Закону № 203 передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: 1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. 2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше; 4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Відповідно до ст.10 цього Закону ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною 1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Частина 2 статті 17 цього Закону визначає, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» та від 01.06.2002 року № 742 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ», вказані відзнаки та документи вручаються ветеранам або за його дорученням рідним чи іншим особам, органами пенсійного забезпечення, зокрема, МВС, за місцем проживання, про що одержувач розписується у відповідному обліковому документі. Особи, які мають право на отримання відзнаки та посвідчення, звертаються до ліквідаційної комісії за місцем звільнення зі служби, подаючи необхідні документи, які після їх опрацювання направляються Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДПООНД МВС) для остаточного оформлення. Відповідно до вимог пп. 11 п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, та з метою належної організації роботи Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС, підвищення ефективності діяльності з кадрового забезпечення структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС наказом МВС від 14.12.2015 року № 1570 затверджено «Положення про Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України». Основними завданнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є: забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар`єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей. Згідно пп. 41, 44 п. 4 зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: видає через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» колишнім працівникам міліції, у тому числі, пенсіонерам, особам, звільненим зі служби, роботи на пенсію; веде облік осіб, із числа колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відтак, позивач ОСОБА_1 з клопотанням про встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення, повинен був звернутись до ліквідаційної комісії УМВС України в Чернівецькій області, на яку покладено обов`язок підготовки документів, складення подання та надіслання їх до ДПООНД МВС для винесення висновку по суті заяви. Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області не є належним відповідачем, оскільки не має обов`язку по встановленню статусу ветерана органів внутрішніх справ колишнім працівникам ОВС. Відтак, відмова позивачу у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ, викладена в листі заступника начальнику ГУНП від 29.03.2017 р., фактично, є перевищенням повноважень і правових наслідків не має. Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вказане не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до положень ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,- в і д м о в и т и. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 березня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.