Постанова КАС ВС № 824/77/17-а

ПОСТАНОВА Іменем України 21 січня 2020 року Київ справа № 824/77/17-а провадження № К/9901/20819/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., при секретарі Буденку В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюка А.Г. від 29 червня 2017 року, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії, в якому просив: - визнати незаконним рішення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 29 березня 2016 року про відмову у задоволенні заяви про визнання його ветераном органів внутрішніх справ України та надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ»; - зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області визнати його ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та надати йому статус «Ветеран органів внутрішніх справ». Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 29 березня 2016 року задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України та надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та надати йому статус «Ветеран органів внутрішніх справ».

3. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області було задоволено частково. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року скасовано. Позовні вимогти ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

4. Залишаючи позовні вимоги без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся із адміністративним позовом до суду 3 лютого 2017 року, тобто поза межами шести місяців після отримання відмови від 29 березня 2016 року, не довівши поважності причин пропуску строку звернення до суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставі наказу УМВС України № 109 о/с від 5 листопада 2002 року підполковника міліції ОСОБА_1 було звільнено у відставку з посади старшого інспектора з особливих доручень групи режиму першого відділу УМВС. Вислуга років позивача на день звільнення становила у календарному обчисленні - 25 років 11 місяців 8 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 2 місяці 8 днів. У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області із заявою про встановлення йому статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу відповідного посвідчення. Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області листом від 29 березня 2016 року № 1950/123/05/12-2916 повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви. Після неодноразових звернень до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ із заявами про отримання посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ», позивачу листом від 29 грудня 2016 року № 22/6-К-2519 відмовлено у встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу відповідного посвідчення на підставі того, що тривалість його служби в календарному обчислені є меншою за 25 років, а тому підстави для видачі посвідчення відсутні. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення до суду слід відраховувати від отримання позивачем листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ від 29 грудня 2016 року № 22/6-К2519, а не від отримання листа Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області листом від 29 березня 2016 року № 1950/123/05/12-2916. Отримавши лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ від 29 грудня 2016 року № 22/6-К-2519 та звернувшись до суду із зазначеним позовом 3 лютого 2017 року позивачем не пропущено встановлений судом строк звернення до суду.

8. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року Головним управлінням Національної поліції України в Чернівецькій області та ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області не подано. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Питання дотримання строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом було предметом дослідження суду першої інстанції.

12. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року встановлено, що листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ від 29 грудня 2016 року № 22/6-К-2519 позивача повідомлено про відсутність підстав для видачі йому посвідчення «Ветерана внутрішніх справ», відтак строк звернення до суду слід обчислювати з 30 грудня 2016 року. Отже, звернувшись до суду 3 лютого 2017 року ОСОБА_1 не пропустив шестимісячний строк.

13. Як убачається з матеріалів справи, отримавши відмову Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 29 березня 2016 року у задоволенні заяви про визнання ветераном органів внутрішніх справ України та наданні статусу «Ветеран органів внутрішніх справ», позивач неодноразово звертався до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України із письмовими заявами стосовно отримання посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ», про що свідчать відповіді Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2016 року № 22/6-к-2059 та від 29 грудня 2016 року № 22/6-к-2519.

14. Звернення позивача до вищого за рівнем органу свідчить про те, що ОСОБА_1 намагався захистити своє право на отримання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» у позасудовому порядку.

15. Отримання позивачем відповіді Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 29 грудня 2016 року № 22/6-к-2519 про відмову у наданні статусу «Ветеран органів внутрішніх справ», свідчить про використання усіх можливих способів захисту порушеного права.

16. Суд наголошує, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

17. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку. якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

18. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, соціальні виплати тощо).

19. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

20. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

21. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 608/957/16-а.

22. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не досліджував питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

23. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків та прийняв рішення, яке не відповідає критеріям законності і обґрунтованості. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 4 наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

25. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, внаслідок недодержання норм процесуального права, помилково, з мотивів зазначених у постанові, скасував рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

26. Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Керуючись статтями 229, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко судді Я.О. Берназюк І.В. Желєзний