Постанова 4855 № 320/4910/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4910/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Ганечко О.М., Кузьменко В.В., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування відмови, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену в листі від 24.05.2019 року №29/А-375, у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу за встановленою 3 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності у розмірі відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, а саме 150-кратному розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатної особи на день встановлення інвалідності 20 березня 2017 року з урахуванням положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 №4 зі змінами. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» порушує його конституційні права на соціальний захист, за обставин, що фактично скалилися після його звільнення у зв`язку з хворобою Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскільки позивач був звільнений з лав Національної поліції, виплата одноразової грошової допомоги йому, як поліцейському здійснюється відповідно до ст.ст.97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 №4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 20.06.1996 по 07.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в період з 07.11.2015 по 16.09.2016 перебував на службі в органах поліції, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.17-19). Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2016 №530 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, 16 вересня 2016 року звільнено зі служби в поліції у запас з постановкою на військовий облік за п.п.2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.23). Згідно з копією свідоцтва про хворобу №310/Зв від 01.09.2016, виданого Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області», захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в ОВС (а.с.21). Відповідно до копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №514942 від 20.03.2017, за результатами первинного огляду позивачу встановлено з 20 березня 2017 року ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС (а.с.24) З копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0005619 вбачається, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 50% (а.с.22). Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 20.03.2018 №26, Військово-лікарською комісією 20.03.2018 внесено зміни до п. 12 свідоцтва про хворобу №310/Зв від 01.09.2016 в частині зміни причинного зв`язку захворюванням, а саме: «Захворювання пов`язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції» (а.с.55). 25.04.2019 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою (рапортом), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, додавши до заяви необхідні документи (а.с.25). Листом від 24.05.2019 №29/А-375 (а.с.20) відповідач повідомив позивача про те, що протоколом засідання від 24.05.2019 №14 (а.с.62-63) прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» передбачає виплату одноразової грошової допомоги тільки працівникам міліції. Натомість, наказом ГУ НП в Київській області від 14.09.2016 №530 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції з 16.09.2016. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки позивачу встановлена інвалідність після його звільнення зі служби в органах Національної поліції України та на час дії Закону України «Про Національну поліцію», а тому розгляд питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі ст.ст. 97 - 100 цього Закону повинен здійснюватися відповідно до Порядку №4, який поширюється на дані спірні правовідносини. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому інвалідності та визначення розміру цієї допомоги. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію». До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 Положеннями ст. 23 Закону України «Про міліцію» було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання ст. 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок №

850. Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850). Згідно з п. 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Разом з тим, за змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Частиною 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12 вересня 2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Згідно з п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 4). Відтак, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установлення йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». За змістом пп. «в» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено III групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Відповідно до відомостей свідоцтва про хворобу №310/Зв від 01.09.2016 та виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії АВ №514942 від 20.03.2017 за результатами первинного огляду позивачу встановлено з 20 березня 2017 року ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, тобто, після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період, коли діяв Закон України «Про Національну поліцію», а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції у Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №

4. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність умов та підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 16.03.2020.