Ухвала КАС ВС № 260/1795/19

УХВАЛА 16 березня 2020 року Київ справа №260/1795/19 адміністративне провадження №К/9901/6363/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №260/1795/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - у с т а н о в и в : Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. Перевіряючи касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, суд виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - позовну заяву повернуто позивачеві. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року - апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви не переглядалась в апеляційному порядку. Пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №240/11209/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 16 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга підписана адвокатом Сідун О. С. за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва ОСОБА_1 та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження повноважень представника позивача адвокат Сідун О. С. надала доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги осіб від 28 жовтня 2019 року №212 виданого на підставі наказу Мукачівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Разом з тим, зі змісту вказаного документа вбачається, що таке доручення видане «по питанню представництва інтересів в органах виконавчої служби по виконання судового рішення». Відтак, з огляду на зміст доручення адвокат Сідун О. С. не наділена правом представляти інтереси позивача в суді. Крім того, адвокат Сідун О. С. надала копію довіреності щодо представництва інтересів ОСОБА_1, складеної, виданої та підписаної директором Мукачівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Молнар К. Є. Разом з тим, копія цієї довіреності не завірена у встановленому законом порядку, а відтак не може бути тим документом, що посвідчує право Сідун О. С. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді. Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно частини першої статті 57 цього ж Кодексу представником у суді може бути адвокат. Правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, врегульовані Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Відповідно до частин першої, третьої статті 21 вказаного Закону, після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства. У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. В контексті наведених норм повноваження адвоката мають бути підтверджені довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Зазначене дає підстави вважати, що в разі підписання апеляційної скарги представником скаржника, до матеріалів скарги має бути долучений або оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії або належним чином завірена копія зазначеного документа. Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню. Отже, суд виходив з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, що її видала. Надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності, яка жодним чином не засвідчена, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво. Отже, скаржником до апеляційної скарги додано копію довіреності, з якої неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, що не є копією, засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини третьої статті 55 та частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права. Враховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №260/1795/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №260/1795/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко