Ухвала КАС ВС № 260/261/26

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа №260/261/26 адміністративне провадження № К/990/25441/26 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: -визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який має право на відстрочку згідно зі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; -визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в частині, що стосується ОСОБА_1 ) про призов на військову службу та направлення для проходження служби до військової частини; -зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу, сформованих для відправки у війська, та вчинити дії щодо відновлення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного (цивільної особи) із правом на відстрочку; -зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути документи, подані Тячівським Ліцеєм №1, імені В. Ґренджі-Донського Тячівської міської Ради Закарпатської області від 05 листопада 2025 року, та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з внесенням відповідних відомостей до реєстру «Оберіг». Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи №260/261/26 за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог, що стосуються оскарження протиправності дій відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації; скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в частині, що стосується ОСОБА_1 ) №1180 від 19 грудня 2024 року про призов на військову службу та направлення для проходження служби до військової частини; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу, сформованих для відправки у війська, та вчинити дії щодо відновлення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного (цивільної особи) із правом на відстрочку, залишено без розгляду. 02 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. В силу приписів частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин. За доводами касаційної скарги слідує, що касатор не погоджується з висновками судів попередніх інстанції, зокрема з тим, що суди не надали належної оцінки моменту, коли позивач дізнався про своє порушене право та з яким пов`язує початок перебігу строку на звернення до суду першої інстанції із даним позовом, вказує, що дізнався про оскаржуваний наказ 07 листопада 2025 року при оновленні даних в інформаційній системі "Резерв+" та одразу після виявлення статусу "військовослужбовець" у листопаді 2025 року позивач стверджує, що почав з`ясовувати всі обставини та після отримання відповіді від відповідача без зволікань звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції зазначив, що позивач був призваний на військову службу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1180 від 19 грудня 2024 року, що є предметом оскарження в цій справі. Позивач стверджує, що дізнався про існування цього наказу, а також про свій призов на військову службу тільки 07 листопада 2025 року. Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся 18 грудня 2025 року, тобто поза межами місячного строку оскарження дій та наказу про призову (враховуючи ту обставину, що про порушення своїх прав він дізнався 07 листопада 2025 року). На підставі викладеного суди попередніх інстанцій встановили, що позивач дізнався про порушення своїх прав 07 листопада 2025 року, проте, звернувся до суду із позовом в частині оскарження дій та наказу про призов, виключення зі списків особового складу частини (пункти 3 - 5 позовних вимог) тільки 20 січня 2026 року, тобто з пропущенням, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, місячного строку звернення. Надаючи оцінку поважності причини пропуску строку на звернення до суду суд першої інстанції вказав, що позивач із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся 18 грудня 2025 року, тобто поза межами місячного строку оскарження дій та наказу про призову (враховуючи ту обставину, що про порушення своїх прав він дізнався 07 листопада 2025 року) та зазначив, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що наведені причини пропуску строку оскарження дій та наказу про призов, виключення зі списків особового складу частини не є поважними, не підтверджують об`єктивне існування непереборних для позивача перешкод для звернення до суду з позовом. За висновками суду апеляційної інстанції, безпідставним є покликання позивача на те, що він звернувся до суду після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 листа-відповіді від 15 січня 2026 року, оскільки, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при залишенні без розгляду позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Разом із цим, доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і встановлення обставин справи, що не є належним правовим обґрунтуванням неправильного застосування процесуальних норм. Отже, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву в частині позовних вимог без розгляду, а суд апеляційної інстанції залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, вірно застосував положення частини пятої статті 122 КАС України, частини третьої статті 123 КАС України, частини 15 статті 171 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов