Постанова 4824 № 752/11670/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/11670/2019 Головуючий у І інстанції - Чередніченко Н.П. апеляційне провадження №22-ц/824/3380/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Альфабанк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - адвоката Петренко Світлани Василівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та зобов`язання за кредитним договором припиненими, встановив: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до АТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та зобов`язання за кредитним договором припиненими, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 липня 2008 року між позивачем та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №10-29/7940, за умовами якого позивачу було надано кошти в сумі 146178 доларів США 14 центів для фінансування будівництва житла. Пунктом 1.1 договору кредиту було передбачено, що кошти надаються на умовах строковості зі сплатою 13% річних, а також зазначено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту - 15 липня 2028 року. Пунктом 1.1.1 договору встановлено, що погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється щомісячно 15 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту. За п.3.3.7 договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному п.п.1.1.,2.10 цього договору та комісію в розмірах та порядку, передбаченими договором. Пунктом 3.3.8 договору передбачено обов`язок своєчасно та в повному обсязі погашати ануїтентні платежі за фактичний час використання в порядку, визначеному п.1.1 договору. У зв`язку із тим, що останній платіж в рахунок погашення кредиту перед банком позивачем було здійснено 15 грудня 2008 року, а останній платіж з погашення нарахованих відсотків - 01 листопада 2013 року, перед банком виникла заборгованості по кредитному договору. В пункті 4.5 договору кредиту зазначається, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі. Оскільки, позивач обов`язки, передбачені пунктами 3.3.7 та 3.3.8 договору кредиту не виконувались із 01 листопада 2013 року, у відповідності до умов договору кредиту, строк користування кредитом сплив через 90 календарних днів з моменту останнього виконання позичальником умов договору, тобто - 30 січня 2014 року. Крім того, на думку позивача, з цієї дати сплив також строк дії самого договору кредиту, фактично припинилась дія кредитного договору, а разом із ним і зобов`язання сторін. Просив суд, визнати договір кредиту №10-29/7940, укладений 15 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та зобов`язання за ним, припиненими 30 січня 2014 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року, позов задоволено. Визнано договір кредиту №10-29/7940, укладений 15 липня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та зобов`язання за ним припиненими 30 січня 2014 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Альфабанк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» через представника подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що факти на які посилається позивач сталися в 2013 році, тоді як позивач звернувся до суду в 2019 році, тобто із пропуском строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту №10-29/7940, за умовами якого позивачу було надано кошти в сумі 139690 доларів США 00 центів для фінансування будівництва житла. Пунктом 1.1 договору кредиту було передбачено, що кошти надаються на умовах строковості зі сплатою 13% річних, а також зазначено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту - 15 липня 2028 року. Крім того, пунктом 1.1.1 договору встановлено, що погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється щомісячно 15 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту. За п.3.3.7 договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному п.п.1.1.,2.10 цього договору та комісію в розмірах та порядку, передбаченими договором. Пунктом 3.3.8 договору передбачено обов`язок своєчасно та в повному обсязі погашати ануїтентні платежі за фактичний час використання кредиту в порядку, визначеному п.1.1 договору. Всі свої зобов`язання за договором кредиту кредитор виконав повністю та відповідно до умов, визначених Договором кредиту. Пунктом 4.5 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 цього Договором протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Пункт 3.3.7 договору визначає обов`язок позичальника сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.1.1,2.10 цього Договору, а пункт 3.3.8 договору - обов`язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати ануїтентні платежі за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п.1.1 цього Договору. Позивач належним чином умов договору щодо сплати кредиту та процентів не виконав, а тому відповідно до умов п.3.3.7,3.3.8,4.5 договору строк користування кредитом сплив через 90 календарних днів з моменту невиконання ним своїх обов`язків, та у банку виникло право вимоги та почався перебіг позовної даності щодо погашення суми заборгованості за кредитом. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж в рахунок погашення кредиту перед банком позивачем було здійснено 15 грудня 2008 року, а останній платіж з погашення нарахованих відсотків - 01 листопада 2013 року, а тому за умовами договору 30 січня 2014 року, тобто через 90 днів після останнього платежу припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов`язки сторін договору, тобто нові нарахування процентів та інших платежів не можуть виникати, у зв`язку із припиненим строку договору, а за невиконання обов`язку сплати кредиту позичальник більше не несе відповідальність, передбаченої договором кредиту. Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. 15 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №10-29/7940, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 139 690 доларів США, зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення до 15 липня 2028 року. Відповідно до п.4.5 Кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 договору протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.1,2 ст.598 ЦК України). Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу I книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають. При цьому відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються ст. 267 ЦК України. Згідно з приписами ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Однак за змістом ст.267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (ч.3 ст.267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (ч.5 ст.267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (ч.1 ст.267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч.2 ст.598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Вказана правова

позиція Верховного суду України викладена у постанові від 15 травня 2017 року по справі №6-786цс17(№643/4395/16-ц) та постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 280/185/16-ц (61-4982св18). Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Викладені в апеляційній скарзі доводи є переконливими, такими що спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Крім цього, згідно з вимогами ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови у позові на позивача. З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк» сплатило судовий збір у розмірі 1152,60 грн, а тому зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфабанк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - адвоката Петренко Світлани Василівни задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасувати і постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфабанк» 1152,60 гривень судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана